Як показав досвід минулого року в разі потреби, наш противник може дуже швидко зосереджувати значну перевагу на вузьких ділянках фронту і досягати її не зважаючи на втрати особистого складу і техніки. Тому заяви щодо недостатньої наступальної спроможності противника, я вважаю не досить коректними. Треба бути готовими до різних варіантів, і думати не лише про те яку стійкість можуть проявити наші військовослужбовці на передньому краї, але і про те що у нас недостатня кількість засобів розвідки, недостатньо резервів щоб маневрувати.

Треба пам’ятати про різні варіанти, наприклад в випадку якщо противник почне відволікати наступом в одному місці, а основиний удар нанесе в іншому місці. Тому у випадку з Мар’їнкою, це радше розвідка боєм, щоб подивитись як ми будемо реагувати, внести певні корективи. Можливо наступ таки почнеться, і до цього треба бути готовими. Проте навіть якщо він не почнеться, інтенсифікація обстрілів на фоні того що відбувається в Харкові, в Одесі, поблизу Києва вписується в тенденцію виснаження України, її населення та економіки.Це буде подовжуватись ще довго.

Можливості для протидії є: підвищення обороноздатності, переозброєння, реформування ЗСУ, проте ці процеси відбуваються надто довго та повільно. Комплексний підхід полягатиме не тільки в підвищенні обороноздатності, але і в тому щоб фокусуватись на найблишій і довгу перспективу. Багато питань повільно вирішуються на передовій. Існує проблема нерівномірності оснащення. Важливим є зробити так, щоб тримаючись на передньому краї одночасно інтенсифікувати оборонні процеси в глибині, готуючись до більш негативних сценаріїв, яких не можна виключати.

Якщо через певний час Путін і його команда переконаються що їхня “підривна” діяльність в тилу наших військ не дає потрібного результату, то я не виключаю можливості того, що на карту буде поставлено щось більш серйозне та активне. Противник має змогу отримати значну перевагу на визначних ділянках і цього забувати не можна.

Фото з відкритіх джерел