Слід зауважити, що зараз поки не видно ідеальної альтернативи запропонованим змінам щодо особливостей місцевого самоврядування на Донбасі. Це означає, що політики, які заявили себе представниками певних альтернативних думок, вони, з одного боку, не спроможні запропонувати щось краще, а з іншого боку, відчуваючи певну недосконалість офіційного проекту й активно критикуючи його, вони себе убезпечують шляхом критики запропонованих змін до Конституції. На мою думку, швидкого результату у даному випадку ми досягти не зможемо і якщо буде запропонована альтернатива, вона, на жаль, навряд чи зможе забезпечити досягнення швидких результатів, допоки в Кремлі перебуває теперішнє керівництво на чолі з Путіним. Ні для кого не секрет, що воно зацікавлене в тому, щоб тримати ситуацію у вигляді постійного конфлікту, тому що цим воно вирішує багато своїх внутрішніх питань.

Оскільки швидких варіантів сьогодні не видно, слід звернути більшу увагу на поступові. Можна звернутись до історії вирішення заморожених конфліктів і ми зрозуміємо, що зараз все йде до того, що учасники переговорів хочуть створити ще одну таку точку на карті. Треба готуватись до того, що вплив України буде посилюватися поступово, а вплив Росії буде падати. Україна в результаті зможе вирішити конфлікт, хоч це може забрати доволі багато часу. Якщо згадати історію, то це може бути і сорок років, як у Німеччині, і сто років, як у Китаї, і, це можна побачити на прикладі існуючих конфліктів Кіпру, Абхазії, Придністров’я, де вони поки що не вирішені взагалі.

Росія на міжнародній арені продемонструвала свою неспроможність дотримуватись договорів і нинішньому керівництву вже ніхто вірити не буде. Ми мали і досі маємо багато взаємозобов`язуючих договорів із Російською Федерацією. Зокрема, «Договір про державний кордон», який ніхто не скасовував. Проте Росія його не виконує. Скільки б договорів не існувало, -- допоки в Росії буде чинний «чекістсько-кримінальний» режим, який обманює своїх громадян і тримає їх у режимі мобілізованого стану, доти суттєво нічого не зміниться, і вони будуть продовжувати свою гру на те, щоб не дати Україні стати привабливим прикладом для російського народу.  Росія буде виснажувати нас через диверсії в Харкові, Запоріжжі, Дніпропетровську, Мелітополі, Одесі – скрізь буде «рука» Москви, яка буде політично, економічно, соціально виснажувати Україну.

         Зараз Росію поступово підводять до відповідальності за свої вчинки. Це стосується і збиття малайзійського Боїнгу, і агресії в Донбасі, і окупації Криму, судилищ над Надією Савченко та Олегом Сєнцовим. Ситуація дуже схожа з Радянським Союзом, коли той ввів війська до Афганістану, збив корейський літак поблизу Сахаліну і тоді міжнародна спільнота відповідно реагувала - відмовлялась від участі в Московській Олімпіаді, провідні світові держави почали об’єднуватись у протистоянні з Радянським Союзом. В решті решт внутрішні протиріччя далися в знаки і Радянський Союз розвалився. Ми можемо спостерігати, що те ж саме зараз відбувається і стосовно Росії.