Економічна криза, що розпочалася в 2014 році суттєво вплинула не тільки на добробут населення, але й призвела до секторальних трансформацій у господарстві нашої країни. Одним з основних трендів стала трансформація великих фінансово-промислові груп, які експлуатували обладнання промислових підприємств часів УРСР, побудованих в 50-80 роки минулого століття, отримували прибуток за рахунок субвенцій з бюджету та збуту більшості продукції до РФ. Важливою групою чинників, що забезпечувала рентабельність їх виробництва була занижена вартість експлуатації трудового та природного капіталу.

В зв’язку зі скорочення торговельних відносин із РФ, зменшенням субвенцій із державного бюджету України до таких ресурсо- та енерговитратних секторів економіки як вуглевидобування, металургійна та хімічна промисловість суттєво скоротила «коричневу» економіку, яка негативно впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей. За період 2014-29015 рік в Україні видобуток вугілля впав на 51%, а промислове виробництво скоротилося приблизно на 30%.

За останні два роки на 29%  скоротилося генерація електроенергії на теплових електростанціях, що використовують вугілля та природний газ при виробництві, і є основними джерелами забруднення повітря та грунтів у багатьох регіонах України.  Це не стало проблемою для промисловості,  тому що підприємства на 18% скоротили споживання електроенергії, як за рахунок скорочення виробництва продукції, так і за рахунок заходів з енергоефективності в умовах подорожчання енергоресурсів. Взагалі на сьогоднішній день в Україні виробляється електроенергії більше, ніж споживається, що не враховано в жодному з проектів енергетичних стратегій розвитку України.

Структура експорту за 2015 рік показує, що на перше місце основного експортера вийшов агропромисловий комплекс (38,2% експорту товарної продукції), замінивши традиційну для експорту  УРСР з початку 1970-х років металургійну галузь. Ці структурні зміни підтверджуються іноземними інвестиціями останніх двох років в будівництво нових портів та терміналів для експорту зерна та іншої сільськогосподарської продукції.

Таким чином, ми можемо говорити як про факт зміну структури виробництва та експорту з  енерговитратних галузей, що використовують невідновлювальні ресурси (так званої «коричневої» економіки) до менш ресурс витратних та більш дружніх до навколишнього середовища галузей. Нажаль, різноманітні плани розвитку економіки України традиційно не враховують основний тренд останнього десятиріччя – зелене зростання, тобто зростання ВВП із зменшенням кількості викидів та відходів, при біль економному використанні ресурсів економікою держави.

На тлі економічної та політичної кризи та часткової втрати контролю з центру за контрабандою, пишно розквітла так звана «браконьєрська» економіка, що використовую хижацькі та нелегальні методи видобутку первинної сировини із наступним перепродажем за кордон.

Найбільш відомим напрямком браконьєрської економіки є видобуток бурштину в Українському поліссі із наступним нелегальним експортом до країн ЄС або Китаю. Десятки тисяч людей по коліно у холодній воді мотопомпами миють з піску бурштин. Ця технологія дозволяє видобути 10-15% від запасів бурштину у ґрунті. За видобувальниками залишається фактично пустеля - без лісу, без ґрунту, та із пониженим рівнем ґрунтових вод. Ми своїми руками створюємо піщану пустелю в центрі Європи. Легалізувати видобуток досить складно, тому що потрібні ліцензії, дороге обладнання тощо, а у місцевого населення немає іншого заробітку.

Ще одним відомим напрямком «браконьєрської економки є вирубання дерев, в тому числі у паркових та заповідних ділянках, із наступним експортом лісу-кругляку. Численні вирубки, особливо на схилах карпатських гір, приводять до змиву ґрунту, повенів та руйнації населених пунктів. Можливість заробити на контрабандних схемах стала важливішою за майбутнє рідної землі.

Можна згадати і про браконьєрський вилов риби, збирання першоцвітів та копанки для видобутку вугілля на Донбасі, який зараз не контролюється українською державою.

Не зважаючи на загальний спад і хижацьки методи вивезення природних багатств за кордон в Україні в останні два роки активно розвиваються принципово нові напрямки зеленої економіки, такі як органічне сільське господарство, що його продукція може вся іде на експорт до країн ЄС, відновлювальна енергетика, яка за ці два кризові роки зросла на 40%. Селяни активно розвивають зелений туризм, який не потребує великих інвестицій і дає доступ до традиційних способів природокористування, харчування, одягу та дозвілля багатьом туристам, як з українських міст, так і з-за кордону.

Справжнім трендом 2014-2016 років стало підвищення  енергоефективності. Цьому сприяло підвищення цін на газ та електроенергію на тлі скорочення постачання енергоресурсів із РФ. Енергоефективність тепер підвищують всі - від мешканців маленької однокімнатної квартири в місті, до великого металургійного комбінату. Якщо для приватного житла енергоефективність полягає у теплоізоляції стін, даху, заміні вікон, встановлені більш ефективного котлу, часто на пелетах або іншому альтернативному пальному, то для великих промислових підприємств це пов’язано із серйозним енергоаудитом, переналагодженням та модернізацію обладнання. Втім, в сучасних економічних умовах це дозволяє скоротити витрати, і тому енергетична модернізація підприємств є ефективною.

Необхідно відзначити, що зеленою економікою є діяльність, спрямована не тільки на скорочення використання енергії, ресурсів та негативного впливу на навколишнє природне середовище, але й зростання  прибутків, на відміну від діяльності з охорони природи.

Важливим напрямком розвитку зеленої економіки в Україні є переробка промислових та побутових відходів, яка, незважаючи на низьку ефективність наших традиційних технологій є надприбутковим бізнесом, розвиток якого штучно обмежується фінансово-промисловими групами багато років.

Враховуючи наявність сучасних ресурсо- та енергоефективних зелених технологій саме їх впровадження, розбудова нових зелених підприємств замість браконьєрського видобутку залишків невідновлювальних природних ресурсів, і повинна стати драйвером виходу з кризи економічної системи України, яка вже зазнала суттєвих структурних змін.

Потапенко В.Г.

доктор економічних наук