Голландський референдум та перспективи української євроінтеграції -І.Клименко

< Назад до записів

Як і очікувалося, негативні результати референдуму у Нідерландах стосовно Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, майже не спричинили помітного впливу на зовнішню політику Євросоюзу. Водночас непомітно почав розростатися простір правової невизначеності для всіх учасників угоди – ЄС, України, Нідерландів.

Майже одразу після оголошення результатів Уряд Нідерландів заявив про наміри обговорити з партнерами країн Євросоюзу можливість внесення змін до Угоди про асоціацію України з ЄС. Прем'єр-міністр Марк Рютте наразі не розглядає варіантів скасування ратифікації угоди, але прагне «зробити щось з негативними результатами».

Перенесення термінів саміту Україна – ЄС з 19 травня на пізніший термін вже означає, що робота над пошуком рішення почалася. Перша спроба досягти консенсусу у цьому питанні на рівні ЄС можна буде очікувати в червні, тобто після власного саміту держав-членів.

Водночас пошук консенсусу по українському питанню у ЄС є не настільки простим, як здається. Адже, незважаючи на усталену практику укладання асоціативних угод, ситуація, що склалася є в якомусь сенсі унікальною з огляду на заплутаність правових процедур та суперечливість політичних процесів всередині ЄС.

Очевидно результати референдуму в Нідерландах дійсно не мають великого значення лише для України. Вони не є приємними, проте і не повинні сприйматися як безумовна поразка європейських прагнень України. Україна, як європейська держава, що протягом всього часу з моменту здобуття незалежності прагне долучитися до спільноти європейських націй, у будь-який момент буде готовою підтвердити незмінність власної стратегії євроінтеграції як головного національного пріоритету. Інша річ, що реалізація такої стратегії відбуватиметься досить складно та повільно. Але такі скромні результати від голландців точно не залежали и залежить не будуть.

Проте голландський референдум - це не тільки «жовта картка» Україні про незадовільні темпи внутрішніх трансформацій, це також - попередження для лідерів ЄС щодо надзвичайно високої вразливості загальноєвропейської єдності в умовах глобальної економічної кризи та зростання напруги у міжнародних відносинах. У свою чергу український політикум, не відкидаючи свою частку відповідальності, має бути стурбованим тим, наскільки легко може бути зруйнована система прийняття загальноєвропейських рішень (особливо у складних та потенційно конфліктних справах) внаслідок ерозії каналів взаємодії між керівними органами Євросоюзу та інституціями держав-членів. Особливо прикрою є майже повна апатія голландського уряду щодо референдуму та відсутність  серйозних спроб захистити рішення про ратифікацію Угоди про Асоціацію, що майже напевно обумовило несприйняття України як потенційного учасника євроспільноти.

Відтак урок, який витікає з цієї ситуації для європейців, власне, полягає у тому, що держави-члени ЄС повинні активно брати на себе відповідальність за їх членство в ЄС, а також за рішення, які вони приймають в цьому контексті, та бути готовими захищати їх на національному рівні. Нажаль, зараз не кращі часи для «практикування» у солідарності та єдності.

Оскільки Нідерланди та органи ЄС взяли час на пошук алгоритму «реагування» на суспільну думку окремої країни-члена, як мінімум до осені 2016 р., варто розібратися, якими можливими «знахідками» може збагатися українсько-європейська асоціація.

По-перше, безпосередні правові наслідки голландського «ні» на референдумі (який, фактично, не підтримав Акт про ратифікацію Угоди, а не саму Угоду про асоціацію) обмежують перспективи асоціативних відносин Україна-ЄС: до тих пір, поки Нідерланди не ратифікують Угоду про асоціацію, вона не може повністю вступити в силу. Проте, оскільки Угода вже тимчасово вступила в силу, тимчасове застосування угоди може тривати до нескінченності, і жодна держава-член ЄС не може припинити її тимчасове застосування.

Нагадаємо, що Угода про Асоціацію Україна ЄС належить до категорії т.зв. змішаних угод, що означає, що не тільки інституції ЄС, але і його держави-члени є сторонами угоди. Тому перш ніж Угода повністю вступить в силу, її повинні ратифікувати всі сторони. Цей процес, як правило, може тривати близько трьох років, хоча були випадки, що ратифікація затягувався на значно довший термін. Тому, щоб обійти тривалу процедуру ратифікації, велика частина договору (до 80% його положень), яка підпадає під компетенцію ЄС, тимчасово вступала в дію після ратифікації на рівні ЄС. Так відбувалося і з УА Україна – ЄС. В нашому випадку лише невелика частина угоди не застосовується на тимчасовій основі, наприклад, положення, що стосуються співпраці в галузі оборони, запобігання конфліктам, оподаткування, державних фінансів, боротьби з тероризмом, міграції і прикордонного контролю.

По-друге, голландський референдум обумовив простір правової невизначеності для всіх учасників угоди – ЄС, України, Нідерландів. Оскільки значний обсяг угоди, зокрема, положення, які належать до компетенції ЄС, можуть і в подальшому застосовуватися на тимчасовій основі, угода продовжуватиме діяти тимчасово та обмежено. Наприклад, торгова частина УА (тобто частина про ЗВТ) може вважатися такою, що підпадає під компетенцію ЄС, деякі інші положення,  політичної частини угоди, такі як: про співпрацю в судовій сфері, боротьба з корупцією та політичний діалог, можуть бути віднесені до компетенції держав-членів ЄС (і можуть бути заблокованими з огляду на відсутність ратифікації від якогось національного учасника угоди). Водночас, в ЄС не існує виключного переліку питань, що були би чітко рознесені на загальносоюзний та національний рівні. Додає невизначеності  також сам факт ратифікації Нідерландами Угоди на союзному рівні, в Раді ЄС, яку, власне не може скасувати (відмінити) місцевий референдум, оскільки поставлене на ньому питання торкалося закону про ратифікацію на національному рівні.

По-третє, теоретично не можна виключити, що в ЄС переможе україно-скептицизм, і Угоду буде вирішено переглянути. Але ж перегляд окремих положень угоди на даному етапі є ризикованим, оскільки він може знаменувати собою «переписування», і по факту підготовку абсолютно нової Угоди (новий переговорний процес і нова ратифікація можуть затягнутися на десятиліття). Не можна виключити, що консенсусною позицією ЄС стане згода країн-членів ЄС внести в текст угоди положення про відсутність перспектив членства України в ЄС на даному етапі (відповідно до УА).

Отже, якими б нейтральними не здавалися результати голландського референдуму, загалом вони можуть мати довгостроково негативні наслідки для реформістськи налаштованих українських політиків та громадських діячів.

Що було би доцільно запропонувати європейцям у період політично-юридичної невизначеності долі Угоди? Україна могла би (як це радять зробити західні експерти) підтримати ухвалення спільної декларації або протоколу, який буде сфокусовано на вирішенні основних політико-правових проблем, що з’явилися після референдуму. Такий документ може носити в основному декларативний характер, але давати відповіді на основні занепокоєння європейців, що актуалізувалися під час референдуму. Наприклад, що угода не призведе до вступу України в ЄС або до збільшення військової участі ЄС в конфлікті в Східній Україні.

В таких умовах позиція України повинна бути підкреслено чіткою та політично солідарною. Україна має продемонструвати добру волю щодо готовності імплементувати УА в повному обсязі, незважаючи на тимчасовий її статус та правову невизначеність (особливо для Нідерландів).

Вочевидь, Україні потрібна комплексна і зрозуміла платформа перетворень безпосередньо не прив’язана до планів вступу до ЄС у 2019, 2020, 21… роках. За нинішніх умов в Україні та ЄС такі прив’язки будуть скоріше черговим «подразнювачем».

У разі збільшення політичного впливу антиукраїнських сил у ЄС (що можливо з урахуванням безуспішної боротьби з корупцією, відсутністю реформ тощо), Україна могла би погодитися на виключення Нідерландів як сторони УА, або виключення окремих положень УА (наприклад, з питань безпеки та правосуддя) у стосунках з Нідерландами та деякими іншими країнами, що не беруть участь у окремих угодах ЄС. Проте такий сценарій розвитку подій є ризикованим для України. Адже тоді наша держава може стати заручником своєї згоди на «підлаштування» УА під поточні політичні інтереси окремих (може навіть усіх) країн ЄС. 

Таким чином, узагальнюючи нові реалії асоціативних відносин з ЄС, можна зробити деякі прогнози щодо рамкових умов та домінуючих трендів у середньостроковій перспективі. Європейські країни одностайно підтримують розвиток торговельного та економічного співробітництва з Україною, тому вільна торгівля з ЄС за будь-яких умов залишатиметься найміцнішою ланкою україно-європейського партнерства.

Вже очевидно, що референдум не вплинув на безвізовий режим; це сталося тому, що європейці надають великого значення горизонтальним комунікаціям та надалі будуть просувати європейські цінності та стандарти, безпосередньо залучаючи до цього громадян. Прогрес євроінтеграції, використання наявних та прихованих (додаткових) можливостей Асоціації великою мірою будуть залежати в здобутків у боротьбі з корупцією. На сьогодні – це основний бар’єр у євроінтеграції. Від самого початку переговорів про асоціацію було зрозуміло, що сторони вийшли за рамки стандартних (традиційних) угод. Тепер «асоціативна» практика Євросоюзу наштовхується на нові виклики: серед країн-членів зростає поляризація, у політиці посилюються популістські та ізоляціоністські настрої Все . Все це, м’яко кажучи,  не сприяє успішному вирішенню українського питання.

Головний ризик для України в цей період — перехід у режим «пасивного очікування» та відмови від будь-якої осмисленої діяльності з перебудови країни у відповідності до європейських цінностей. Як свідчить наш власний досвід, активні зовнішньополітичні ініціативи не можуть компенсувати внутрішній застій. Тому будь-які зовнішньополітичні зусилля України не матимуть практичних наслідків без забезпечення внутрішніх перетворень. В умовах, коли ЄС фактично вже вступив у смугу внутрішніх перетворень важливим викликом для України стає ще й необхідність безумовного корегування внутрішніх кроків з європейськими імперативами.

Ірина Клименко

Блоги

Публікації

X
X

Партнери