Об’єднане Королівство versus Brexit
< Назад до записів
 29 березня 2017 р. знаковий день для Об’єднаного Королівства та Європейського Союзу – день старту виходу Великої Британії з ЄС. Сьогодні Прем’єр-міністр Британії Тереза Мей (Theresa May) вводить в дію Статтю 50 Лісабонського договору, що означає офіційний запуск Brexit. І саме сьогодні Перший міністр Шотландії Нікола Стерджн (Nicola Sturgeon) офіційно повідомляє Прем’єр-міністра Т.Мей про намір провести другий референдум про незалежність Шотландії, як тільки буде узгоджено умови виходу Британії з ЄС. Свідченням серйозності наміру Н.Стерджн стало нещодавнє рішення Шотландського Парламенту надати Першому міністру манат на офіційні перемовини з британським парламентом щодо другого референдуму про незалежність Шотландії. Ключовою причиною такої політичної амбіції Единбургу Перший міністр називає недостатнє «врахування інтересів Шотландії» у процесі визначення пріоритетних позицій Об’єднаного Королівства щодо виходу з ЄС, а також потенційні наслідки політики британського уряду стосовно Brexit власне для Шотландії. Нагадаю, що на референдумі щодо виходу Британії з ЄС у червні 2016 року 52% британців висловилися на підтримку Brexit; водночас 62% шотландців проголосували за те, щоби Об’єднане Королівство залишилося у складі ЄС. Не дивно, що одразу після оголошення результатів британського референдуму - 2016 Перший міністр Шотландії заявила, що Лондон має дослухатися до Единбургу та врахувати інтереси Шотландії під час формулювання переговорних позицій Об’єднаного Королівства із Брюсселем. З формальної точки зору, Единбург не має достатніх інституційних важелів для впливу на переговори Лондона та Брюсселю щодо Brexit, які де-факто розпочалися невдовзі після минулорічного референдуму про вихід Британії з ЄС, а офіційно стартують від сьогодні. Так, автономні повноваження Шотландського Парламенту, який було відновлено у 1998 році, залишаються найширшими у Великій Британії, проте вони обмежуються питаннями внутрішньої політики Шотландії. Тоді як Кабінет Міністрів Британії відає питаннями спільного ринку з ЄС, зовнішньої політики і оборони Об’єднаного Королівства. Відповідно, уряд Т.Мей не зобов’язаний безпосередньо залучати Шотландію (так само, як Уельс чи Північну Ірландію) до переговорного процесу із Брюсселем. Тим не менш Шотландія використовує низку інституційних та політичних механізмів стосовно Brexit. Першим з них можна назвати доповідь Шотландського Уряду «Місце Шотландії у Європі», яка є не тільки офіційною реакцією Шотландії на результати британського референдуму щодо Brexit, але й політичною амбіцією Единбургу залишити Шотландію членом спільного ринку ЄС, навіть якщо британський уряд обере іншу стратегію для Об’єднаного Королівства. Доповідь «Місце Шотландії у Європі»[1], представлена наприкінці грудня 2016 року, обґрунтовує важливість вільного доступу Шотландії до спільного ринку з ЄС і наводить низку аргументів на користь того, що такий доступ відповідає інтересам Британії загалом. Цікаво, що План британського уряду щодо Brexit[2] теж називає доступ Британії до спільного ринку ЄС одним з пріоритетів (проте не єдиним пріоритетом) британської політики щодо формату Brexit. Однак конфлікт інтересів полягає в тому, що питання вільного доступу до спільного ринку ЄС є необхідним для розвитку економіки Шотландії. Так, Единбург є одним з реципієнтом структурних фондів ЄС, зокрема Європейського фонду регіонального розвитку. У будь-якому разі на сьогодні, на момент старту Brexit, питання, які поставлено у доповіді Шотландського Уряду, залишаються відкритими. Другим механізмом залучення Шотландії до умовного «столу переговорів» щодо Brexit можна назвати міжнародну делегацію Шотландської національної партії (SNP), яка покликана з’ясувати потенційне ставлення країн-членів ЄС до гіпотетичної опції членства Шотландії в ЄС. Ця делегація вже провела перемовини з головою Єврокомісії Жан-Клодом Юнкером та представником ЄС щодо Brexit від Європарламенту Гі Вергофстадтом. Тим не менш це не дозволяє говорити про результативне залучення Шотландії до діалогу по лінії Лондон-Брюссель. Третім механізмом може стати амбіція проведення другого референдуму щодо виходу Шотландії зі складу Великої Британії, яку Перший міністр Шотландії Н.Стерджн офіційно озвучила Прем’єр-міністру Т.Мей у день запуску Brexit. Перший референдум щодо незалежності Шотландії, який було проведено восени 2014 року, не набрав необхідної для відокремлення кількості голосів «за»: тільки 45% виступили за незалежність, тоді як 55% проголосували проти. Результати гіпотетичного другого референдуму щодо виходу Шотландії зі складу Великої Британії не є очевидними, про що свідчать результати дослідження професора Джона Куртіса.[3] Станом на кінець березня 2017 р. приблизно половина опитаних у Шотландії виступає проти проведення другого референдуму щодо незалежності. При цьому позиція опитаних щодо цього питання співвідноситься із ставленням людей щодо незалежності Шотландії як такої. Зокрема, переважна більшість з тих, хто прагне залишити Шотландію в ЄС, виступає проти проведення другого референдуму протягом найближчих кількох років. Водночас більшість з прибічників незалежності Шотландії обстоюють ініціативу проведення такого референдуму. Професор Стівен Терни (Stephen Tierney) вказує на неоднозначність другого референдуму з правової точки зору. Окреслюючи потенційні підводні камені такого гіпотетичного волевиявлення, він вказує на ознаки перевищення повноважень Шотландського Парламенту у цьому разі та наводить аргументи на користь більш активного використання механізмів консультацій між Британським Урядом та Шотландським Урядом.[4] Офіційна позиція Великої Британії щодо ініціативи другого референдуму була озвучена Прем’єр-міністром Т.Мей та згодом Девідом Манделл (DavidMundell),Секретарем у питаннях Шотландії, уповноваженим представляти позицію британського уряду у Шотландії. За словами, Д.Манделла, Кабінет Міністрів Великої Британії не розпочинатиме перемовин із Урядом Шотландії щодо другого референдуму допоки Британія не вийде з ЄС остаточно, включно із можливим перехідним періодом після двох календарних років, який відводиться для Brexit після введення в дію Статті 50 Лісабонського договору. За таких умов можна очікувати на підвищення політичної напруги по лінії Лондон-Единбург, і першим майданчиком для відображення цієї напруги може стати британський парламент. У Великій Британії регіони не мають інституціоналізованого представництва у двопалатному національному парламенті. У нижній палаті парламенту – Палаті громад (the House of Commons) – Шотландію представлено 59 депутатами, обраними у одномандатних округах на території Шотландії. З них 54 представляють Шотландську національну партію, на чолі якої стоїть Н.Стерджн. Таке політичне представництво не можна назвати карколомним, адже у Палаті громад 650 депутатів. Водночас воно є достатнім для впливу на порядок денний Палати громад (якщо не на процес прийняття рішень). Очевидно, одним з пріоритетних питань порядку денного британського парламенту, включно із роботою парламентських комітетів, стає формат Brexit та обговорення переговорних позицій Британії у діалозі із Брюсселем. В умовах, коли депутати найбільшої опозиційної партії – Лейбористської партії – голосують на підтримку ключових ініціатив британського уряду та Консервативної партії у Палаті громад, депутати Шотландської національної партії можуть претендувати на нішу фактичної опозиційної сили щодо Brexit у Палаті громад. За таких умов можна припустити, що політична амбіція та воля Единбургу артикулювати інтереси Шотландії стосовно Brexit позначатиметься на тільки на відносинах по лінії «центр-регіони», але й на векторі партійного протистояння у нижній палаті британського парламенту. На сьогоднішній день – день формального старту Brexit – можна говорити про застосування Единбургом широкого арсеналу інструментів «врахування інтересів Шотландії» щодо Brexit. Якою мірою це вплине на визначення пріоритетних позицій Об’єднаного Королівства щодо виходу з ЄС та відстоювання їх у діалозі Лондона і Брюсселя, покаже час.
Валентина Романова, експерт Інституту стратегічних досліджень "Нова Україна"
[1] Доповідь Шотландського Уряду «Місце Шотландії у Європі» http://www.gov.scot/Resource/0051/00512073.pdf [2]Доповідь Британського Уряду щодо Brexithttps://www.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/589191/The_United_Kingdoms_exit_from_and_partnership_with_the_EU_Web.pdf [3]http://www.bbc.com/news/uk-scotland-39264468 |
