Головний ризик енергетики України - зовнішня залежність

< Назад до записів

Впродовж останніх декількох років в Україні проводиться робота, спрямована на зниження залежності від РФ у енергетичному секторі, проаналізуємо результати цієї діяльності.

         Отже, енергетичний баланс країни складається з наступних компонентів[1]:

·        вугілля та продукти його переробки;

·        нафта та нафтопродукти;

·        традиційний природній газ (в т.ч. види газу, що використовуються у якості палива для двигунів) та нетрадиційний природний газ;

·        традиційне виробництво електроенергії (ТЕС, АЕС,ГЕС);

·        не традиційне виробництво електроенергії (сонячна енергія, енергія вітру, виробництво електроенергії з біопалива тощо).

В Україні уже стало традицією, що основна увага в енергетичному секторі прикута до імпортних поставок природного газу. Це пов’язано, в першу чергу, з політизацією процесу закупки цієї сировини. Навіть Прем’єр-міністр України В.Гройсман, під час прес-конференції з нагоди річниці роботи Уряду, згадав про те, що країна вже 501 день живе без російського газу[2]. Відзначимо, що незалежність України від поставок природного газу з Росії виглядає досить неоднозначно. З одного боку, Україна справді зменшила імпорт газу у 2016 р. на 32% (у порівнянні з 2015 р.) до 11,1 млрд.куб.м., при тому, що власний видобуток залишився практично без змін (близько 20 млрд.куб.м). Однак відомо, що імпортований з Європи газ все ж має російське походження і не ясно, яким чином будуть складатися справи з його реверсом після запуску «Східного потоку - 2» та «Турецького потоку» (обидва планується ввести в експлуатацію наприкінці 2019 р.). Крім того, очікується суттєве підвищення споживання природного газу в Німеччині, що пов’язано з поступовою відмовою від використання атомних електростанцій в країні. Це також обумовить зменшення «вільного» природного газу в європейській газотранспортній системі.

Щодо поставок скрапленого природного газу до України, то ситуація тут ще більш складна. Українські виробники забезпечують лише 27% від споживання скрапленого газу в державі. Ще близько 70% внутрішнього споживання надходить від РФ та Білорусі, при цьому остання фактично перепродує ресурс, отриманий завдяки Росії. Тому у цьому аспекті Україна, хоч і опосередковано, однак досить сильно залежить від РФ.

Ситуація на ринку нафтопродуктів також неоднозначна. У 2016 р. в Україні було спожито 2,2 млн.тонн. бензинів, з яких приблизно 54% було закуплено у Білорусі, а власне виробництво склало всього 35%. В той же час, було спожито 5,9 млн.тонн дизельного палива, 45% з яких теж імпортовано з Білорусі, ще 21% з Росії[3]. Таким чином, об’єм імпортованих нафтопродуктів, зроблених з російської нафти, є критичним для України.

Дефіцит іншого енергоносія – вугілля, вже проявляється у безпрецедентній зупинці низки теплоелектростанцій. Так за останні два тижня зупинили свою роботу -  Зміївська ТЕС, Криворізька ТЕС, Трипільска ТЕС, Придніпровська ТЕС. Причина зупинки для всіх спільна – нестача антрацитового вугілля. З непідконтрольних територій Україна, в останні роки, завозила приблизно 9 млн.тонн. вугілля – в основному енергетичного. А компенсувати ці поставки - досить складне завдання. Це пов’язано з тим, що в Україні його виробляють переважно на окупованих територіях, а імпорт є досить дорогим, що особливо критично в умовах дефіциту іноземної валюти в державі. При цьому, одним з найкрупніших постачальників вугілля залишається РФ. З приводу чого П. Порошенко навіть запропонував РНБО конфісковувати донецьке вугілля, завезене з РФ під виглядом власного. Тобто, з недавніх пір, Україна змушена навіть нарощувати імпорт власного вугілля з Росії[4], хоча оператори ринку теплової енергії «ДТЕК»[5] та «ТехНова»[6] вже озвучили плани щодо закупки вугілля у ПАР.

  Важливою в енергетичному балансі України є атомна енергетика. Останнім часом її питома вага у виробництві електроенергії сягнула 60%[7]. Зараз на українських АЕС працює 15 енергоблоків, на трьох з них (другому і третьому енергоблоках Південно-Української АЕС, а також на п’ятому блоці Запоріжської АЕС) використовується паливо, вироблене міжнародною корпорацією Westinghouse. А на інших 12 - паливо вироблене російською компанією «ТВЕЛ». Хоча Україна й почала зменшувати залежність від російського ядерного палива, подальша робота у цьому напрямку може уповільнитись. Це пов’язано з тим, що паливо для українських водо-водяних ядерних реакторів виробляють, у світі, тільки дві вищеназвані компанії. Нещодавно Westinghouse збанкротувала[8]. І хоча компанія, з якою «Енергоатом» має контракт («Westinghouse Швеція»), формально не підпадає під процедуру банкрутства, на цьому ринку очікуються зміни. Крім того, враховуючи великий рівень монополізації ринку, Україні немає сенсу повністю переходити на паливо, що виробляється Westinghouse, оскільки це знову призведе до залежності країни від іншої, впливової у цій сфері, корпорації. Тому, швидше за все з об’єктивних причин, «ТВЕЛ» залишиться партнером України у питаннях закупівлі ядерного палива.

Відзначимо, що дефіцит енергетичного вугілля, наслідком якого є зупинка низки теплоелектростанцій, створює ще одну потенційну проблему. Річ у тому, що теплоенергостанції є досить маневреними, що означає можливість оперативного реагування у випадку гострої необхідності підвищення виробництва електроенергії. У свою чергу маневреність атомних енергоблоків набагато нижча, та й коефіцієнт їх завантаження сягнув максимальних за останні роки 80%[9]. Це означає, що резерви для нарощення виробництва електроенергії в Україні досить обмежені. У випадку появи певних надзвичайних ситуацій може з’явитись потреба імпорту електроенергії, а враховуючи інфраструктурні обмеження у європейському напрямку, обставини можуть скластись таким чином, що українські потреби в електроенергії зможе забезпечити лише РФ.

Проведений аналіз є свідчення того, що Україна зменшила поточну залежність від РФ в поставках природного газу трубопроводами, однак зберігаються ризики надійності реверсного імпорту, а також залежність від ядерного палива та пального, виробленого з російської нафти. На додачу, проблема з альтернативними поставками вугілля також ще не вирішена.  Найменший вплив РФ має на виробництво електроенергії з альтернативних джерел (в Україні це енергія вітру та сонця).

Для виправлення ситуації що склалась, Україні більш активно необхідно інвестувати у власний видобуток нафти та природного газу, розвивати нафтопереробку та інфраструктуру. Крім того, актуальним є розвиток місцевої енергетики з використанням альтернативних джерел, а враховуючи ресурсне різноманіття України, цей напрям має суттєвий потенціал.


Вадим Ємець

14.04.2017

 

 -------------------------------------------------------------------------

[1] http://wds.iea.org/wds/pdf/WEDBAL_Documentation.pdf

[2]http://www.depo.ua/ukr/politics/groysman-skazav-de-bratimut-deficitne-energovugillya-20170411553658

[3]http://prav-da.com.ua/blog/7/post/4474

[4]http://www.pravda.com.ua/news/2017/03/24/7139148/

[5]http://ukranews.com/ua/news/491806-dtek-prydbav-600-tysyach-tonn-antracytu-v-par

[6] http://tyzhden.ua/News/188443

[7]https://www.ukrinform.ua/rubric-economics/2110359-volodimir-lisnicenko-generalnij-direktor-uznoukrainskoi-aes.html

[8]http://rian.com.ua/analytics/20170407/1022994248.html

[9]http://www.energoatom.kiev.ua/ru/actvts/financial/2017/

Блоги

Публікації

X
X

Партнери