Переоцінена роль НБУ у сприйнятті причин девальвації та занепаду банківського сектору
< Назад до записів
 Нещодавно, у ЗМІ з’явилась інформація, що Президент України П.Порошенко визначається з кандидатурою нового голови НБУ[1]. За діючою головою НБУ - В.Гонтаревою, протягом останніх трьох років, закріпились досить стійкі негативні асоціації, пов’язані з глибокою девальвацією національної валюти та банкрутством десятків комерційних банків в Україні. Однак, на наш погляд, вплив НБУ та зокрема його керманича, значно перебільшений в Україні (особливо в періоди потужних економічних «шоків», зумовлених зовнішніми факторами) і нижче, ми розглянемо чому саме. НБУ та девальвація національної валюти Почнемо з того, що економічний влив НБУ у монетарній сфері має чіткий коридор, який обмежується: з одного боку об’ємом ВВП, що виробляється та експортується, а з Найгіршим сценарієм, що фактично зумовлює девальвацію національної валюти (навіть не зважаючи на супротив НБУ) є ситуація, за якої має місце різке скорочення ВВП з одночасним зменшенням золотовалютних запасів. У такому випадку, у НБУ практично відсутня можливість утримувати курс валюти. Це пояснюється тим, що при падінні ВВП і експорту, гривневої маси (що обслуговує обмін певним об’ємом товарів та послуг) в економіці країни стає забагато. Тобто, спостерігається неадекватність - з одного боку між товарами, що виробляються для внутрішнього споживання і наявною пропозицією валюти в країні, та об’ємом гривні в обігу - з іншого. В результаті, суттєва частина витрат, пов’язаних з імпортом, не може бути покрита за рахунок експортних надходжень, і як наслідок – на міжбанківському валютному ринку відбувається порушення балансу між попитом і пропозицією на іноземну грошову одиницю. Відповідно, НБУ може деякий час підтримувати рівновагу за рахунок власних золотовалютних резервів, але як правило, сукупний попит, підтримуваний загальним ажіотажем, є вищим за можливості національного банку. І, через певний час, НБУ вимушений відмовитися від політики «спалювання» золотовалютних запасів з об’єктивних причин. Іншою опцією для НБУ, у такій ситуації, є «стерилізація» грошової маси через монетарні інструменти, однак за цих обставин, регулятор обумовлює гострий дефіцит національної валюти і система державних фінансів починає розпадатися. Саме з такою проблемою стикнувся НБУ на початку 2014 р. Фактичне «відрізання» спершу економіки Криму, а згодом економіки частини Донбасу (на тлі закриття ринків РФ), обумовило фактичне скорочення реального виробництва в Україні. При цьому, як свідчать дані НБУ, грошова база та маса практично не скоротились ні в 2014 р., ані в 2015 р., що також пояснюється об’єктивними причинами. Скорочення грошової маси обумовило б фактичну необхідність зменшення всіх соціальних виплат, витрат на підтримку державної служби, армії тощо. У цій ситуації, НБУ та Урядом, було прийнято рішення щодо латентного скорочення державних видатків: через їх фактичне знецінення у результаті формування нової точки рівноваги відношення гривні до долару США. При цьому, роль НБУ в цих процесах звелася до вибору механізму зменшення реальних доходів фізичних та юридичних осіб. Опції забезпечення стабільності валюти і реалізації всіх закладених бюджетних витрат ані Уряд, ані НБУ не мали. НБУ та банкрутство комерційних банків Що стосується аспектів, пов’язаних з виділенням рефінансування комерційним банкам та їх масового банкрутства, то тут ситуація є більш неоднозначною. Основна претензія до НБУ часів головування В.Гонтарєвої, пов’язана з вибірковістю рефінансування комерційних банків, а також з різноманіттям умов повернення виданих коштів, обмеженій протидії виводу капіталів з неплатоспроможних установ тощо[2]. Ситуація з масовим банкрутством комерційних банків є похідною від об’єктивної необхідності знецінення національної валюти. Падіння реальних доходів юридичних та фізичних осіб мало своїм наслідком погіршення якості кредитних портфелів усіх без виключення комерційних банків, що працюють в Україні. І, у нашому випадку, питання щодо необхідності виводу n-оїкількості банків з фінансового сектору України перед НБУ взагалі не стояло. Однак, звичайно керівництво НБУ приймало рішення щодо тактики зменшення кількості працюючих банківських установ.Іншими словами: скорочення економіки України сформувало об’єктивну необхідність звуження її фінансового сектору. А от безпосереднє рішення стосовно того, які саме банки представлятимуть зменшений фінансовий сектор залежало від надання НБУ рефінансування тим чи іншим фінансовим установам. Те ж стосується й аспектів, пов’язаних із запровадженням тимчасової адміністрації тощо. Таким чином НБУ, впродовж останніх років, функціонував у досить вузькому коридорі, що залишав для його керівництва простір, пов’язаний не з можливостями збереження попереднього економічного ландшафту, а з формуванням певних конфігурацій в контексті загальної негативної економічної тенденції. Вадим Ємець, експерт Інституту стратегічних досліджень "Нова Україна" 12/05/2017 [1] https://economics.unian.ua/finance/1900899-poroshenko-viznachivsya-z-novim-golovoyu-natsbanku-zmi.html [2]http://gazeta.dt.ua/finances/rozkradannya-bankivskih-grobnic-_.html |
