За останні декілька днів, у СМІ з’явилось одразу декілька новин, що свідчать про згортання виробничої діяльності крупними промисловими підприємствами або про відтік фінансових ресурсів з України. Зокрема, акціонери «Нікопольського трубного заводу» планують найближчим часом розглянути питання щодо його ліквідації[1]; компанія «Мотор Січ» разом з китайською Skyrizon планують побудувати завод в центральній частині Китаю[2], де будуть вироблятися та обслуговуватися авіадвигуни з використанням українських технологій. Крім того, з’явилась інформація щодо підозри з боку Національної поліції стосовно виведення іноземної валюти закордон «Банком інвестицій та заощаджень» (група компаній «Контініум»)[3], а також акціонери «Райффайзен Банк Аваль» ухвалили рішення щодо виплату дивідендів власникам простих акцій - 3,6 млрд.грн. (що обумовило падання акцій на «Українській біржі» на 20%)[4].

            Поява низки таких новин свідчить про те, що в Україні продовжується декапіталізація економіки, при чому як у частині виробничого капіталу, так і в сфері грошового.

            Мова йде про те, що крупні виробники промислових товарів вимушені або просто припиняти свою діяльність через неможливості конкурувати на міжнародних ринках, або що є ще гіршим, відбувається перенесення конкурентоспроможного виробництва до іншої країни, яка розглядається більш перспективною для його функціонування. Звісно слід відзначити, що частина виробничих потужностей, що раніше належали «Нікопольському трубному заводу» працює в рамках іншої юридичної особи, а «Мотор Січ» декларує подальший розвиток виробництва в Україні. Однак, ці факти не заперечують загальну логіку декапіталізації, а лише полегшують сприйняття негативних економічних новин.

            Це у свою чергу означає, що в державі продовжується вивільнення трудових ресурсів, зменшення об’єктивної потреби у капіталі (підкреслимо не у фінансових ресурсах, необхідних для виконання низки соціальних та безпекових статей Державного бюджету України, а саме у капіталі). Капітал тут розглядається, як певна «економічна матерія», що зв’язує виробничі процеси таким чином, щоб максимізувати додану вартість від їх взаємодії. У свою чергу, зниження потреби у капіталі виливається в об’єктивну відсутність можливостей його нарощення фінансовими інститутами у результаті кредитування економіки та здійснення інвестицій. Цю тезу слід розглядати, здебільшого, як неможливість отримання достатнього рівня доходу на вкладений капітал, за умови високого рівня ризиків спричинених нестачею належної роботи державних інститутів та існуючими бар’єрами, пов’язаними з гарантіями повернення вкладених грошових фондів.

Саме це, на наш погляд, є одним з основних факторів відтоку фінансових ресурсів з України (як з використанням легальних, так і тіньових схем). Іншими словами, в Україні через низку обставин, відсутні «точки» для використання капіталу.

            У свою чергу, відсутність результатів «зайнятості» капіталу, що проявляється через створення робочих місць і виробництво продукції та, відповідно, наповнення бюджетів, отримання валютних надходжень, в умовах потужного соціального сектору, обумовлює необхідність заміщення доходів від роботи капіталів суверенними кредитними надходженнями. Саме так виглядає перманентне зростання державного боргу України, котрий вже сягнув 72,4 млрд.дол.США[5] і сукупний обсяг якого перевищив 100% від річного ВВП України на тлі декапіталізації економіки.

            Ще одним негативним наслідком зниження капіталізації економіки України є відтік «зайвої» робочої сили, яка емігруючи вже рідко повертається назад. У середньостроковій перспективі, це негативним чином впливає не демографічну ситуацію, сприяє зростанню диспропорцій у пенсійній системі, знижує надходження до державного бюджету. Більш того, якщо в Україна зможе відновити економічне зростання на досить високому рівні, вже через декілька років основним стримуючим фактором економічного відновлення буде гостра нестача у різноманітних працівниках, як це наразі спостерігається у Польщі[6].

            Таким чином, лгіка евакуації капіталів обумовлює спрощення економіки та знижує її багатоукладність. Схожі процеси в економіці України відбуваються упродовж останніх двох десятиліть, але в останні кілька років, вони почали формувати «нову» її якість. Мова йде про перехід економіки України від промислово-аграрної до аграрно-сировинної. У цьому аспекті, що є зворотним до економічного розвитку, створюється ситуація, за якої надходження держави будуть тісно пов’язані з циклічністю розвитку сировинних ринків, які демонструють досить високий рівень нестабільності протягом останнього десятиліття. З іншого боку, примітивна економіка не має змоги генерувати високий рівень надходжень до державного бюджету з причини занадто обмеженої необхідності у інтелектуальній праці, низькій продуктивності праці і відповідно відсутністю спроможності формування середнього класу в межах такої економіки.

            У кінцевому підсумку, декапіталізація та суттєві витрати державного сектору, крок за кроком, створюють ситуацію за якої уряд України постане перед питанням: або обслуговування витрат, пов’язаних з формуванням державного боргу (що до того ж підтверджують оцінки Standard&Poor’s[7]), або обслуговування витрат, пов’язані з підтримкою соціального сектору, і як свідчить досвід останніх років - капіталізм перемагає соціалізм.

Вадим Ємець, експерт Інституту стратегічних досліджень "Нова Україна"

24.05.2017

[1] http://biz.nv.ua/ukr/markets/pinchuk-hoche-likviduvati-nikopolskij-trubnij-zavod-1132900.html

[2] http://interfax.com.ua/news/economic/421737.html

[3]http://news.finance.ua/ru/news/-/401583/bank-gruppy-kontinium-vyvodit-valyutu-za-granitsu-politsiya

[4]http://www.epravda.com.ua/news/2017/05/17/624912/

[5]http://biz.nv.ua/ukr/economics/derzhavnij-borg-ukrajini-viris-do-72-4-miljardiv-1052572.html

[6] https://www.volynnews.com/news/society/u-polshchi-ne-vystachaye-robochykh-ruk-zaokhochuvatymut-ukrayintsiv/

[7]https://www.kyivpost.com/ukraine-politics/sp-estimates-ukrainian-debt-repayments-2017-2020-20-bln.html