Левцун Олександр, експерт Інституту «Нова Україна»,

Бура Катерина,експерт Інституту «Нова Україна»

 Сучасний світ бурхливо розвивається. Технологічний прогрес породжує нові феномени, які стають частиною повсякденного життя українців. Все частіше наш лексикон поповнюється словами слова, пов’язані з інформаційними технологіями. Нещодавно публікації в ЗМІ і повсякденне спілкування зарясніли такими поняттями, як «блокчейн», «біткоїн», «анонімайзер». Зрештою, збагачення словникового запасу – природне явище, що постійно супроводжує розвиток суспільний і технологічний. Але в Україні простежується певна особливість цього процесу, що поступово перетворюється на характерну специфіку: поширення в суспільстві інформаційних технологій відбувається за умов, коли держава намагається встановити жорсткий контроль над процесом.    

Слід визнати, що у питанні застосування новітніх технологій Україна, як то кажуть, пасе задніх. Така критична оцінка є справедливою, зокрема, коли йдеться про розвиток цифрової економіки. Наприклад, у США впровадження технології блокчейн відбувається вже впродовж восьми років. Останні три роки проекти з використанням блокчейну активно застосовуються і в бізнесі, і в державній сфері. Блокчейн використовується американцями для угод на нафтовому ринку, для покращення процесів 3D-друку тощо. Адміністративні установи штату Делавер перевели на блокчейн усі свої регістри. Найближчим часом можна очікувати впровадження системи підрахунку голосів виборців на основі цієї технології.

Навіть білоруський «бацько» у питанні розвитку цифрової економіки виявився ліберальним прогресистом. У Білорусі вже легалізували криптовалюту на державному рівні. «БЕЛАЗ» надає можливість придбати свої авто за біткоїн. У країні навіть запровадили національну криптовалюту Талер, покликану сприяти стабілізації білоруської фінансової системи, знизити рівень інфляції та підвищити ефективність грошового обігу.

 А що ж в Україні? У жовтні минулого року на засіданні представників  Європейського банку реконструкції і розвитку (ЕБРР) була проголошено про необхідність  впровадити в нормативне поле України поняття «блокчейн», «криптовалюта», «майнінг», «смарт-контракт», «токен/токенізація» та «ICO». Коли буде розроблений відповідний законопроект, а тим більше, коли він буде прийнятий – невідомо.

 Українська держава сприймає нові комунікаційні технології, насамперед, через призму загрози безпеки. Показово, що формувати правове поле для цифрової економіки буде не Міністерство економіки, а «силовики». Нещодавно на засіданні Національного координаційного центру кібербезпеки під головуванням секретаря СНБО Олександра Турчинова було прийнято рішення створити робочу групу, яка визначить порядок функціонування ринку криптовалют. Серед пріоритетів: розробка процедури доступу правоохоронних органів до даних криптовалютних бірж із зобов’язанням надавати інформацію про всі транзакції та клієнтів (за відповідним запитом).

 Слід відзначити, що технологія блокчейн є розподіленою базою даних за участі великої кількості незалежних операторів (акторів). І головні переваги цієї системи полягають саме у децентралізації, незалежності від єдиного політико-адміністративного центру. Намагання держави впровадити тотальний контроль за комунікацією в системі блокчейн  іде в розріз із ліберальним, «розподіленим» сенсом системи, нівелює її переваги. Уявіть ситуацію, що електронну систему голосування на основі системи блокчейн контролюватиме урядовий «транзитний сервер». Здогадайтеся, хто за цих умов стане лідером виборчих перегонів – провладна партія чи опозиційна?

 Авторитарний характер державного регулювання інформаційної сфери особливо наочно проявився у травні 2017 року, коли був заборонений доступ до соціальних мереж «ВКонтакте», «Одноклассники», а також поштового ресурсу «Mail.Ru». Постанова викликала в українському суспільстві хвилю обурення. Більшість опитаних громадян (61%) негативно сприйняли цю заборону (дані ЦСД «СОФІЯ», червень 2017 р.).

Така реакція є цілком природною, оскільки дане рішення порушує право людини на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34 Конституції України). Це право включає можливість шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї (ст. 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Україною). Міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch назвала заборону соціальних мереж «страшним ударом по свободі слова».

 Українці відреагували на прояви авторитаризму цілком природно з точки зору людей, які живуть у сучасному інформаційному суспільстві: почали відшуковувати способи оминути заборону. Відтоді масовий лексикон збагативсясловами «анонімайзер», «веб-проксі» та «VPN-сервер». Певна річ, частина користувачів або перейшли до Фейсбуку, або перестали користуватися соціальними мережами взагалі. Однак, чимало тих, хто задля збереження своїх соціальних зав’язків, знехтував забороною, або, як казали у радянські часи, «обрали свободу».    

 Через півроку після обмеження доступу до російських соціальних мереж, «ВКонтакте» та «Одноклассники» продовжують входити до трійки соціальних мереж, з найбільшою аудиторією в Україні. За даними опитування Центру «СОФІЯ» (жовтень 2017 р.), безумовним лідером за кількістю користувачів виявився Facebook (40% опитаних), на другому місці – «ВКонтакте» (12%), на третьому «Одноклассники» (9%). За даними StatCounter GlobalStats (грудень 2017 р.) трійка лідерів складалася з Facebook (39%), Twitter (19%) та «ВКонтакте» (15%). Отже, значна частина населення України продовжує користуватися російськими соціальними мережами, незважаючи на заборону.

 Тим не менш, влада продовжує шукати нові можливості, щоб контролювати суспільне життя, суспільну свідомість, інформаційну сферу. Нещодавно  у Верховній Раді зареєстрували проект закону «Про захист української державності від проявів колабораціонізму» (№7425). Згідно з цим законопроектом можна отримати статус «колаборанта» та відповідне покарання за нелояльні висловлювання у соцмережах. Якщо точніше, то під поняття «колабораціонізм» підпадають, зокрема, такі дії: «розміщення і поширення в соціальних мережах закликів на підтримку ЛНР та ДНР».

 В інтерв’ю газети «Країна» юрист Р. Кравець так прокоментував положення цього законопроекту: «Самі формулювання закону настільки розпливчасті, що дозволять практично будь-яку людини притягнути до відповідальності за будь-які висловлювання, що суперечать основоположній лінії української влади. Будь-які слова можна вважати такими, які грають на руку агресору, або "ЛНР" і "ДНР"... Існує ризик, що новий законопроект може перетворитися в інструмент репресій. Цей законопроект втручається в громадянські права і несе в собі загрозу побудови тоталітарної держави».

 Якщо комусь здається, що все це – безпідставні «страшилки», то даремно. У вересні 2017 року Бердичівський районний суд присудив журналістам Дмитру Васильцю і Євгену Тимоніну по дев'ять років позбавлення волі. Їх засуджено за ретрансляцію контенту телеканалу "Новоросія" на "YouTube". У Раді Європи ця подія викликала тривогу. Інформація про «справу блогерів» з’явилася на сайті організації в розділі "Свобода преси". Справі присвоєно перший рівень важливості, а як джерело загрози свободі слова визначено державу.   

 У доповіді «Freedom House» щодо свободи у світі станом на початок 2018 року говориться, що в Україні …

·        має місце тиск на громадянські свободи,

·        журналісти стикаються з політичним втручанням, а також з насильством та переслідуванням,

·        влада здійснює цензуру окремих новинних ресурсів.    

У щорічному звіті Human Rights Watch щодо дотримання прав людини у  2017 році зазначено, що українські органи влади застосовують у своїй роботі «глибоко недемократичні методи» та «пропонують нові закони, які підривають основні свободи українців».

 Отже, Україна далека від того, щоби цифрова економіка та інформаційний простір стали зоною свободи. Населення намагається використовувати цифрові технології для того, щоби «відв’язатися» від держави, знайти можливості для реалізації підприємницької ініціативи, вільного висловлювання своїх поглядів, забезпечити приватність спілкування. Однак, плани координаційного центру кібербезпеки щодо регулювання цифрової економіки не залишають ілюзій: такі можливості будуть скорочуватися. Отже, цілком ймовірно, настане той час, коли серед українців набуде популярності вислів «Великий брат спостерігає за тобою».