Експерт Інституту «Нова Україна» Валентина Романова стала співавтором глави книги «Crises in the Post-Soviet Space: from the Dissolution of the Soviet Union to the Conflict in Ukraine» / «Кризи на пострадянському просторі: від розпаду СРСР до конфлікту в Україні». Ця книга була надрукована у червні 2018 року академічним видавництвомRoutledge(Велика Британія).

Редактори книги – дослідники Віденського університету Фелікс Ятнер, Тіна Олтену та Тобіас Спорі – запропонували та обґрунтували бачення, відповідно до якого політичні та економічні трансформації на території колишнього СРСР каталізують, а не долають протиріччя, що склалися на момент розпаду Радянського Союзу. Це бачення задало рамку порівняльного дослідження, у якому кейс України посів пріоритетне місце.

Глава В.Романової та О.Подолян присвячена дослідженню змін етнічної та лінгвістичної структури українського суспільства, що має яскраво виражені регіональні відмінності. Часова рамка дослідження: від проголошення незалежності України до 2016 року. У цей проміжок часу в Україні відбувалися чотири одночасні процеси трансформації: демократизація, економічна лібералізація, деражвотворення та націєтворення. Згадані вище регіональні відмінності яскраво проявлялися під час кожного з цих процесів, зокрема впливали на партійну конкуренцію та результати демократичних виборів. Недивлячись на те, що наявність в Україні регіональних відмінностей ставала підґрунтям для тверджень деяких дослідників, що Україна поділена між Заходом та Сходом по лінії Дніпра, у главі доведено явну спрощеність такого умовного поділу країни.

Ключовий висновок глави полягає в тому, що численні відмінності, що існують в Україні з моменту її незалежності, проходять по різних лініях умовного поділу країни; такі відмінності змінюються з часом і не посилюють одна одну автоматично. Наявність регіональних відмінностей як таких неможна назвати загрозою для пострадянської трансформації України чи безпосередньою загрозою для єдиного простору держави.

Також варто звернути увагу на такі висновки глави:

•  Основні зміни у етнічній та лінгвістичній структурі українського суспільства відбулися після анексії Криму та початку збройного конфлікту на Донбасі.
•  З 2014 року кількість тих, хто вважає українську мову, а також кількість тих, хто вважає українську і російську, своїми рідними мовами, збільшилася.
•  Зросла частка тих громадян, хто пов’язує себе насамперед з Україною, а не з регіоном проживання чи населеним пунктом.
•  Можна очікувати, що наступний перепис населення засвідчить додаткову динаміку етнічної та лінгвістичної структури населення. Зокрема, за рахунок переселення кримських татар після анексії Криму та переселення внутрішньо переміщених осіб, які виїхали з ОРДЛО після початку збройного конфлікту на Донбасі.