Реформа децентралізації влади в Україні, що триває з квітня 2014 року, має призвести до формування спроможних територіальних громад по всій країні. Для досягнення належної фінансової та адміністративної спроможності, територіальні громади об’єднують свої зусилля у рамках ОТГ. Органи самоврядування таких громад мають здійснювати функції місцевої влади на належному рівні. Недивлячись на те, що правовий простір для усіх ОТГ в Україні однаковий, деякі з них демонструють успішні практики місцевого самоврядування, а деякі пасуть задніх. Такі практики можуть стосуватися якості надання публічних послуг на місцях або закладати підвалини для свого економічного розвитку у подальшому. Їхня успішність - це можливість змінити ситуацію у конкретній територіальній громаді на краще та надати можливості іншим громадам перейняти їхній досвід. То як визначити дійсно успішні практики на стан справ у конкретній територіальній громаді та як оцінити можливості для поширення такого успіху для інших громад?

Фахівці Ради Європи, а саме – Центру експертизи реформи місцевого самоврядування (the Council of Europe Centre of Expertise for Local Government Reform) запропонували прості та зрозумілі критерії для визначення кращих практик місцевого самоврядування:

·         Успішність досягнення задекларованих цілей. Розпливчасті та розлогі цілі досягти дуже важко, тоді як чітко та вичерпно сформульовані цілі вже дозволяють наблизитися до мети.

·         Відкритість документообігу, звітності та загалом даних, що стосуються відповідної практики місцевого самоврядування.

·         Адекватність умовам, а у випадку України – відповідність законодавчо обумовленому процесу об’єднання територіальних громад.

·         Здатність до відтворення у інших громадах. Успішна практика не може бути унікальною в унітарній державі із єдиним правовим простором.

·         Сталий та тривалий характер. Успішна практика має бути відтворюваною, а не здійсненою один раз (і «успішно забутою»).

Успішна практика місцевого самоврядування в Україні може стосуватися будь-якої сфери, включно з (але не обмежуючись) підвищенням якості надання публічних послуг та стимулюванням місцевого розвитку. У цьому контексті варто нагадати, що Європейська Комісія – на рівні управлінців та експертів – використовує методологію Regional Authority Index та Local Authority Index для визначення ступеня автономності місцевого самоврядування на регіональному та локальному рівні. Ці дві методології оцінюють можливості місцевої влади здійснювати свої функції демократично та автономно одна від одної. Зазначені методології мають два основні параметри дослідження. Перший параметр дає змогу охарактеризувати ступінь автономності власне місцевого самоврядування (Self-rule), а другий параметр характеризує інституційні можливості місцевої влади чинити вплив на загальнодержавну політику (Shared rule). Насамперед йдеться про нормативно-правове забезпечення інституційної автономії місцевого самоврядування, можливості регулювати окремі політики, фінансову автономію та міжбюджетні відносини (іншими словами, інституційні можливості місцевого самоврядування обкладати податками місцевих мешканців та місцевий бізнес), а також питання репрезентативності (прямого обрання на місцевих виборах).

Наприклад, взимку цього року на рівні уряду було ухвалено рішення про передачу с/г земель у власність об’єднаним територіальним громадам.  Потенційно таке урядове рішення може бути не менш вагомим, ніж рішення щодо податкової та бюджетної децентралізації від 2015 року, коли джерела доходів місцевих бюджетів було розширено, і водночас збільшено видатки місцевих бюджетів на соціальну інфраструктуру та соціальне забезпечення. Зазначене рішення уряду від 31 січня 2018 року щодо передачі землі с/г призначення до ОТГ (з державної власності у комунальну), за умови його успішного втілення в життя, може підвищити можливості органів місцевого самоврядування управляти земельними ресурсами, наповнювати місцеві бюджети (адже плата за землю надходитиме у місцеві бюджети) та стимулювати місцевий розвиток відповідних громад.

Нормативно-правове забезпечення виконання цього рішення було здійснено на центральному рівні та не передбачало спеціальних зусиль органів місцевого самоврядування ОТГ. Водночас далеко не всі ОТГ виявилися готовими до слідування запропонованому алгоритму: подання клопотання до відповідного головного управління Держгеокадстру про передачу земель; інвентаризації земель у межах ОТГ; реєстрації земельних ділянок у кадастрі; і власне передачі земель у комунальну власність.

 Власне у сфері передачі землі ОТГ вкрай потрібні успішні практики місцевого самоврядування. Йдеться про запит на практики місцевого самоврядування, які є дійсно успішними, відкритими, адекватними вимогам передачі землі у комунальну власність, здатними до відтворення у інших ОТГ та тривалими. Що заважає ОТГ надати вчасну та адекватну відповідь на такий актуальний запит?

Валентина Романова, 29.08.2018