Тема глобального потепління, наразі, є серед найбільш актуальних у світовій пресі. Цього року Україна пережила цілу низку природних аномалій (Київ, Чернігів, Одеса), які змушують центральну та місцеву владу відповідно реагувати та витрачати дефіцитні ресурси. При цьому, за даними Світового банку, при збереженні нинішніх тенденцій середньорічна температура в Україні до 2100 року може підвищитись на 3,2-4,5oС[1]. Як це вплине на економіку і як має реагувати на це влада і суспільство? На наш погляд, відповіддю на це питання має стати концепція нової індустріалізації.

Вплив змін клімату на аграрне виробництво

Викликані глобальними змінами клімату підвищення середньорічної температури та нерівномірний розподіл опадів, вцілому, може призвести до істотної трансформації переважної частини кліматичних та сільськогосподарських зон України.[2]  Зміна клімату буде мати вплив як  на лісове господарство так і на  водні ресурси, тваринництво тощо.

Зміна клімату буде мати неоднорідний вплив на с/г галузь в Україні.

 Суттєва частина земель, які в Україні задіяні у вирощенні зернових, знаходитьсяу степовій зоні. Якраз тут  очікується формування значних ризиків, пов’язаних із звуженням земель сільськогосподарського призначення, придатних для вирощення культур  на виробництві яких Україна спеціалізується (зернові, плодові, плодово-ягідні культури, тощо). Через значне підвищення температури зменшиться територія агрокліматичних регіонів, сприятливих для вирощування картоплі, капусти й огірків. Значно зросте територія недостатнього зволоження, де потрібно буде відроджувати та розвивати зрошення.

Таким чином, дедалі відчутніше буде спостерігатися ускладнення умов ведення с/г діяльності у степовій зоні України через збільшення засушливих територій та  необхідності іригації. Треба також відзначити високу вірогідність міграції нових для України видів шкідників, які потребуватимуть заходів протидії. Вчені вважають, що інтенсивність і частота засух, можливо, і не зростуть аж надто, але збільшиться площа охоплення ними території України[3].

Тобто, сфера с/г виробництва південних областей України буде переживати подвійний негативний вплив у результаті кліматичних змін – зниження урожайності через погіршення кліматичних умов. Це зумовить  підвищення витрат с/г виробників, спрямованих на адаптацію (іригацію, відновлення інфраструктури, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій) та боротьбу із шкідниками. І як результат - підвищення собівартості с/г продукції, погіршення її конкурентоспроможності та зниження активності с/г виробників у регіоні.

Разом з тим, у північних та західних областях України формуються передумови для нарощення інтенсивності виробництва пшениці та кукурудзи, зокрема, за рахунок більш ранніх строків сівби цих культур та збільшення ареалу вирощування.

Навіть на Поліссі через 10-15 років теплозабезпечення вегетаційного періоду буде достатнім для визрівання середньопізніх і навіть пізньостиглих гібридів кукурудзи, потенційна врожайність яких вища, ніж ранніх і середньоранніх сортів на 30–50%[4]

Це стосується також і теплолюбних сортів плодових та плодово-ягідних культур, виробництво яких буде зміщуватися з південних територій до північних. Зміна клімату призведе і до суттєвих змін умов щодо  вирощування овочевих культур.  Межа степу значно просунеться на північ, опинившись у нинішній лісостеповій зоні. Внаслідок цього північна межа виробничого вирощування баклажанів, солодкого перцю і томатів відступить на північ, і в усіх зонах ці культури будуть забезпечені теплом[5].

Тобто, північні та західні регіони, хоча й зазнають певного негативного впливу від кліматичних змін у вигляді нарощення інтенсивності ураганів, повеней, появи надзвичайно спекотних днів, появи тривалих бездощових періодів, в цілому ж с/г галузь може навіть наростити виробництво та розпочати культивацію нових теплолюбних сортів рослин. Це буде означати, що с/г виробництво в північних та західних регіонах України набуває додаткових стимулів для розвитку та інвестування, сприяючи подальшому розвитку цієї галузі.

Таким чином, у результаті кліматичних змін в Україні з’являються два умовних аграрних пояси – північний та південний. Північний - з виразно сприятливими умовами для ведення с/г виробництва,а ось південний - з переважно несприятливими умовами для сільського господарства. У перспективі варто очікувати різні темпи розвитку аграрного сектору в цих поясах і, відповідно, різного типу заходів державного впливу для підтримання більш-менш рівномірного розвитку територій. Зокрема, підтримання розвитку південних регіонів потребує залучення передових с/г технологій, спрямованих на підвищення стійкості с/г галузі до різноманітних впливів кліматичних змін, а також запровадження механізмів територіального «вирівнювання» за допомогою бюджетних механізмів, тощо.

Енергогенерація та енергоспоживання

         Сучасна енергетична система України є вкрай громіздкою, оскільки  проектувалась в умовах економічної індустріалізації в межах планової економіки. Тому на сьогодні, ми маємо вкрай централізовану енергетичну систему, яка для підтримання функціонування потребує значних інвестицій в усі її складові: генеруючі потужності, мережі електропередач (високої, середньої та низької напруги), електричні станції, тощо. Зміна структури економіки, промислового виробництва та міграція населення на фоні недостатнього  інвестування у галузь, вже на сучасному етапі робить практично неможливим забезпечення належної роботи енергосистеми, включаючи безперервність поставки е/е в усі населені пункти та об’єкти енергоспоживання в Україні. Серед основних проблем: високий ступінь зносу енергогенеруючих потужностей, мереж, систем обладнання та ін. Відповідно, така ситуація   веде до  зниження ККД енергогенераторів та обумовлює значні втрати електромереж (в Україні перевищує 20%).

         Підвищення середньорічної температури повітря в Україні матиме два основні наслідки з точки зору споживання електроенургії. По-перше, сприятиме зменшенню витрат е/е в зимовий період, що пов’язано зі зниженням необхідної кількості е/е  для постачання опалення в житлових та нежитлових приміщеннях, по-друге, сприятиме суттєвому нарощенню споживання е/е в літній період, що пов’язано з її використанням  для охолодження повітря у житлових та нежитлових приміщеннях, підтримки роботи охолоджувального обладнання для зберігання продуктів харчування та певних видів сировини, а також витрат е/е  для здійснення  іригації та опріснення води  приморських територій. При цьому ККД нагрівальних пристроїв є вищим у порівнянні з охолоджувальними пристроями. Враховуючи динаміку сезонності температури повітря споживання електроенергії, в цілому,  хоча й  нерівномірно, але буде зростати.

         Таким чином, енергетичну систему України очікує підвищення нерівномірності споживання е/е, а відповідно і мінливості навантаження, що буде підвищувати інтенсифікацією дії негативних погодних чинників (повеней, ураганів, спеки), обумовлюючи нарощення частоти пікових навантажень на енергосистему. Все це буде спостерігатися на фоні суттєвих відмінностей у рівнях споживання е/е у південних і північних регіонах України.

         Також слід відзначити, що підвищення середньорічного рівня температури повітря обумовить зміну у об’ємі сезонного стоку вод у річках. Так, у зимовий період стік може зрости, позитивним чином впливаючи на роботу енергетики, зокрема, гідроелектростанцій та атомних електростанцій  (вони використовують воду для охолодження ядерних реакторів) і навпаки, влітку стік води в річках буде зменшуватися, створюючи складності у роботі енергетичних підприємств.

         Таким чином, перед енергетичною системою України постає питання забезпечення постачання е/е в умовах її вкрай нерівномірного споживання між південним на північним регіонами. Треба враховувати перманентне формування пікових навантажень, спричинених необхідністю забезпечення перетоку е/е як внаслідок порушення роботи електромереж, так і у результаті нерівномірності споживання через сезонні фактори.

         На наш погляд, сучасна архітектура енергетичної системи України буде неспроможна забезпечити адекватне виконання функцій щодо забезпечення електрикою споживачів в умовах кліматичних змін. Аналізуючи цю ситуацію, треба відмітити, що сектор виробництва та постачання е/е потребуватиме суттєвого переформатування. Зокрема, мова йде про здійснення його локалізації, нарощення компоненту зеленої енергетики та альтернативної енергетики, розширення використання високоманевренних виробничих потужностей.

         Водозабезпечення

         Україна є одним з найменш забезпечених водними ресурсами регіонів серед європейських держав. Зміна кліматичних умов, зокрема, підвищення середньорічного рівня температури повітря, сприяє подальшому виснаженню водних ресурсів України. Ситуація в Україні погіршується тим, що південні й східні регіони, де очікується найбільш суттєве підвищення температури повітря, є менш забезпечені водними ресурсами. Більш виграшними  в цьому відношенні є  західні області (в першу чергу Карпати) і північні області України (див.мал.).

         Цей фактор додатково обумовлює звуження аграрного потенціалу південних регіонів України, обумовлюючи необхідність в суттєвих капіталовкладеннях  для належного забезпечення водою підприємств  с/г виробництва.

      Крім того, дефіцит водних ресурсів у південних областях негативним чином впливатиме на роботу промислових підприємств – крупних споживачів води (у першу чергу металургійна та хімічна галузі). Це матиме своїм наслідком підвищення собівартості виробництва, зменшення конкурентоспроможності підприємств і необхідності зміни виробничої локації.

         Вирішення проблем забезпечення водою південних регіонів України пов’язане в  першу чергу із здійсненням опріснення морської води (це являється  енергозатратним заходом), а також з використанням ресурсу підземних вод, що може покрити лише частково потреби територій у прісній воді.

         Житлово-комунальне господарство

         Функціонування сектору ЖКХ за змін клімату буде відбуватися в умовах неоднорідного зниження доступу до прісної води та критичного нарощення споживання е/е. У цій ситуації підвищуються ризики забезпечення належного рівня централізованого постачання води для безпосередніх потреб населення.      У південних областях якість питної води буде погіршуватися   швидкими темпами, а її  вартість, на жаль, буде постійно зростати. Погіршення доступу до водних ресурсів наряду  з підвищенням попиту на електроенергію та необхідністю обслуговувати застарілі фонди ЖКХ, обумовить «захмарні» (не дивлячись на зниження витрат на опалення) ціни за послуги ЖКХ, і як результат, абсолютна більшість населення не буде спроможна їх сплатити.

         Негативний економічний ефект посилюватиметься загальною пригніченістю бізнес-активності у регіоні. Ці фактори зумовлять  збільшення  міграції населення не тільки з сільських територій, а й обумовлюватимуть спустошення міст, що призведе до    погіршення стану справ у ЖКХ. Згідно з цією логікою,  очікується, що на півдні України значна  частина фондів ЖКХ поетапно та безповоротно вийде з ладу. Функціонуючі сегменти сектору залишаться переважно в обласних центрах та у безпосередній близькості від потужних функціонуючих підприємств (у першу чергу добувної галузі, на яку зміна клімату матиме незначний  вплив).

       Розвиток сфери ЖКХ у південних районах може функціонувати лише в умовах децентралізації та застосування передових технологій у генерації електроенергії, знесолення, очищення та добування води.

У північних та західних регіонах України ситуація у секторі ЖКХ виглядатиме краще. Доступність водних ресурсів та помірний клімат дає можливість говорити про ущільнення населення саме в цих регіонах, що матиме позитивний вплив на функціонування ЖКХ. Загальна вартість  послуг у цих регіонах також зростатиме (переважно через нарощення енергоспоживання), але не так критично, як у південних та східних областях.

      Аналізуючи роботу  ЖКХ,  слід також враховувати вплив нарощення швидкості  та частоти пориву вітрів в Україні, а це збільшить вітрові навантаження на висотні будівлі;   підвищення амплітуд перепаду температур сприятиме пришвидченому зносу будівель, що потребуватиме додаткового фінансування  для  їх обслуговування.

Нова індустріалізація: врахування екологічного компоненту в контексті структурної перебудови економіки

Глобальна зміна клімату, яка матиме вплив і на Україну, обумовлює необхідність реалізації заходів, спрямованих на адаптацію її територій до нових кліматичних параметрів. Вище вже було зазначено,  що  усі основні сфери економіки відчують на собі вплив нових кліматичних умов, тому вже зараз є потреба врахування майбутніх кліматичних особливостей на регіональному рівні при розробці стратегій довгострокового економічного розвитку.

    На наш погляд, пом’якшенню негативних ефектів підвищення середньорічної температури, особливо в південних областях України, сприятиме нарощування інтенсифікації обробки с/г земель. Важливим фактором являється також розвиток технологічних виробництв. Іншими словами - має відбутися «зсув» виробництва з галузей, які мають значну залежність від погодних умов у бік галузей, що є більш складними, але й більш автономними. Таким можна уявити  основний сценарій підтримки економічного розвитку в умовах інтенсифікації  несприятливих кліматичних факторів.

Таким чином, нова індустріалізація розглядається  як необхідна умова для належного функціонування економіки України та можливості наповнення соціальних фондів в довгостроковій перспективі в умовах підвищення середньої річної температури повітря.

При цьому, якщо залучення фінансування для реалізації різноманітних проектів у кліматично «сприятливих» північних та західних регіонах України можливе за рахунок зовнішніх та внутрішніх фондів, то індустріалізація потенційно депресивних регіонів півдня невідворотно пов’язана з участю держави у цих процесах у якості суб’єкта та модератора цих процесів.

Задання структурної перебудови економіки, яке безпосередньо пов’язане з індустріалізацією, не може бути виключно залежним від кліматичних змін, але має в значній мірі  враховувати цей аспект.

Індустріалізація економіки, на наш погляд, має здійснюватися у наступній логіці:

(1) формування передумов для здійснення нової індустріалізації;

(2) підтримка існуючих галузей та інфраструктури, які мають ринки і потенційно конкурентоспроможні у довгостроковій перспективі;

(3) стимулювання розвитку нових індустрій з урахуванням екологічних змін.

Реалізація нової індустріалізації у запропонованій послідовності пов’язана з тим, що Україна має обмежений фінансовий ресурс, якого не вистачає не тільки на витрати, пов’язані із завданнями стратегічного розвитку, а й бракує на належне забезпечення необхідних поточних витрат. Останні економічні тенденції свідчать про те, що Україна зазнає суттєвої деградації виробничих та невиробничих капітальних фондів на фоні домінування витрат споживання у структурі ВВП ( вони сягають 70%). І це при тому, що середній рівень доходів в Україні є одним з найнижчих у Європі.

Зрозумілим є також те, що іноземні інвестори починають нарощувати свою активність тільки у випадку вже сформованих передумов до покращення макроекономічних показників (позитивне сальдо платіжного балансу, низький рівень бюджетного дефіциту, низька інфляція, можливість ревальвації національної валюти тощо). Тому, цей ресурс може бути залучений до реалізації завдань з реіндустріалізації на більш пізньому періоді.

(1) Формування передумов для здійснення нової індустріалізації  потребує реалізації низки завдань, пов’язаних із зниженням відтоку капіталу з країни. Важливою складовою є також часткова переорієнтація витрат споживання на витрати розвитку. Головною метою у цьому контексті є формування можливостей для здійснення монетарної експансії державою. Це дасть можливість покращити  стан найнеобхіднішої інфраструктури  виробничих фондів та започаткує впровадження інновацій в найперспективніші галузі економіки України.

Базовою умовою, яка є необхідною для здійснення грошової експансії у випадку України, є формування певної валютної «подушки», яка б використовувалась  для макроекономічної стабілізації, спрямовуючи   додаткову гривневу ліквідність на потреби розвитку.  

(2) Підтримка існуючих галузей та інфраструктури за допомогою інструментів монетарної експансії має основною метою стабілізувати ситуацію, пов’язану із перманентним звуженням фінансового ресурсу в Україні. Цей фінансовий ресурс  має  бути спрямованим на розвиток економіки. Тому, на даному етапі передбачається: забезпечити фінансування традиційних галузей економіки  на умовах подальшого переливання сформованої в рамках таких кластерів фінансових ресурсів у проекти, пов’язані з новою модернізацією. Саме внутрішній ресурс має стати першоосновою нової індустріалізації.

(3) Стимулювання розвитку нових індустрій з урахуванням екологічних змін в Україні потребує диференціації у регіональних підходах. Необхідно враховувати, що  кліматичні умови півдня та півночі, а також заходу будуть суттєво відрізнятися.

На півдні України в умовах очікуваного суттєвого підвищення середньорічної температури повітря, визначальним фактором економічної активності  буде наявність дешевої е/е і належний розвиток енергетичної інфраструктури. Важливість енергетичного фактору пов’язана з незамінністю цього ресурсу: по-перше, дешева енергія розширює можливості щодо забезпечення потреб у воді аграрного сектору; особливо це стосується територій, що є прилеглими до прибережної лінії. Їх іригація може бути здійснена за рахунок опрісненої води, але треба не забувати, що енерговитрати на її знесолення є вкрай високими; по-друге, завдяки дешевій е/е можливе нарощення споживання підземних вод задля цілей комунального господарства; по-третє, досить енергоємним є очищення річкових вод для розвитку  промисловості, в яких по мірі пересихання буде наростати питома вага бруду.

Для цих потреб централізовані та низькоманеврені енергогенеруючі потужності, які властиві для України, мають бути доповнені невеликими та автономними енергетичними станціями, які мають виробляти електроенергію, як з альтернативних видів палива, так і з традиційних (для підтримання маневреності). Відмова від централізованого енергетичного виробництва обумовлена очікуваннями подальшої зміни структури заселення територій та виробничої активності – підтримання усієї існуючої інфраструктури е/е стане занадто затратним і неадекватним реальним потребам регіональної економіки.        Забезпечення доступу до е/е, води та належно функціонуючої інфраструктури  (енергетична, ЖКХ, іригаційна, дорожня) є базовою  умовою, яка має бути забезпечена   державою  для створення мінімально необхідних умов  підтримки ділової активності у південних областях України.

Звісно, економіка південного регіону не буде однорідною, що обумовлено низкою факторів. Економічними осередками будуть території, які є дотичними до портової інфраструктури, працюючих промислових підприємств (переважно добувної галузі), аграрних «оазисів» (придатних для с/г територій ). Розміщення виробничих енергетичних потужностей, а також розселення  відбуватиметься у  паралельному  ракурсі. Тобто, потенційно привабливими південні регіони можуть бути для таких галузей, як: виробництво сонячної та вітрової е/е, виробництво певних видів с/г продукції рослинництва та тваринництва, рекреація, розміщення транспортної та логістичної інфраструктури у контексті долучення до міжнародних транзитних коридорів.

Більш сприятливими для нової індустріалізації виглядатимуть кліматичні умови північних та західних регіонів.  Формування досить сприятливого клімату та достатність водних ресурсів буде сприяти розвитку їх  економіки.  Більш того, спустошення цих територій може не тільки призупинитись, а й набути зворотної тенденції за рахунок ущільнення густоти населення через відтік населення з менш сприятливих для проживання південних територій.

Збереження централізованих систем енергетики та ЖКХ для цієї частини країни видається більш прийнятним, хоча розвиток альтернативних, більш локальних систем також буде необхідним. У цих регіонах кліматичні умови сприятимуть розвитку різноманітних промислових та виробничих галузей, включаючи переробні галузі. Тому основним завданням держави буде створення належних умов для підтримання бізнес-активності, збільшення інвестицій у інфраструктуру та найбільш перспективні напрямки наукових досліджень. Тобто, за умови створення належних інституціональних умов очікується, що саме ці регіони зможуть бути інвестиційно привабливими та фінансово самодостатніми. Виходячи з вище сказаного, треба додати, що   ще одним  важливим  завданням для держави буде пошук механізмів максимальної інтеграції економік північної, західної та південної України  для підтримки останньої.

Початок нової індустріалізації у північних та західних регіонах також невідворотно пов’язаний з мобілізацією внутрішнього ресурсу, але у подальшому планується активна участь іноземного капіталу та фінансових посередників.    

Вадим Ємець

18.09.2018