Перспективи військового вторгнення Росії в Україну і можливі ризики для Москви.

Йохан Норберг і Фредрік Вестерлунд, Шведське Агентство Оборонних Досліджень (FOI).

Хоча загроза вторгнення російської армії в Україну сьогодні здається меншою, ніж, наприклад, це було у березні, вона існує - і буде існувати завжди. Отже, цей аналіз Шведського Агентства Оборонних Досліджень (FOI) залишається актуальним.

Подальша військова інтервенція Росії в Україну буде шкодити не тільки безпеці України та Європи. Це також може спричинити значні військово-стратегічні ризики для Росії, скорочення її військових можливостей в інших стратегічних напрямках, таких як Центральна Азія і Кавказ.

У той час як російські чиновники досі стверджують, що вони мають мільйонну армію, вона, у свою чергу може зіткнутись з військово-стратегічним перенапруженням, якщо Кремль прийме рішення про початок розширення бойових дій в Україні. 

Які причини існують для вторгнення? Які є військові можливості захистити Росію від передбачуваних загроз у її західному стратегічному напрямку? Які ризики тягне за собою операція у Криму? Якщо подивитись ближче на військово-стратегічні мотиви, то вони є виправданими; однак інші обгрунтування для вторгнення в Україну - наприклад, політичні та економічні міркування – практично виключені. 

Наш аналіз передбачає, що Росія планує масштабну військову інтервенцію. Це може бути або у вигляді вторгнення регулярної армії, або, що більш імовірно, нерегулярних збройних сил, які будуть використовувати партизанські методи ведення війни. Можливості збройних сил України, або будь-які можливості умовних іррегулярних сил, нами не розглядаються.

Військові дії Росії в Україні - можливі варіанти.
Згідно з Воєнною доктриною Росії 2010, розширення НАТО на Схід є військовою небезпекою. Враховуючи цю думку, бази НАТО в Білорусі чи на сході України будуть загрозою для Росії. Членство в ЄС, або навіть угода про асоціацію, може розглядатися Москвою як перший крок на шляху до членства в НАТО.  Росія, однак, може не мати достатньо збройних сил, щоб забезпечити безпеку українській території в якості довгострокової стратегічної буферної зони проти НАТО, не враховуючи значні військово-стратегічні ризики. Збройні сили Росії вражають розмірами, але в мирний час вони розпорошені по величезній території країни.

Російські стратегічні і доктринальні документи демонструють світогляд, за яким військові загрози і небезпеки існують з усіх боків. Крім розширення НАТО на заході Росії, нестабільність присутня на Кавказі і в Центральній Азії. Крім того, сила Росії в Східному військовому окрузі (MD) ясно показує, що Китай є військовою небезпекою, вимагаючи присутності російських військ. Хоча збройні сили географічно розсіяні, Росія може сконцентрувати сили для наступальних операцій, щоб захопити і утримати територію, але тільки в одному стратегічному напрямку одночасно.

Сил, які Росія може зібрати для наступальної операції, може бути достатньо для того, щоб захопити схід  України. Відкрита місцевість і в основному про-російське міське населення на сході та півдні України розширюють можливості ведення війни Росією. Проте, російські планувальники можуть досі вважати наявні сили занадто малими для того, щоб успішно керувати такою великою територією, до того ж при наявності українського збройного опору.

Map by Per Wikstr?m, FOI. Copyright © Swedish Defence Research Agency FOI.
Втім, за рахунок непрямого підходу може бути досягнута військово-стратегічна мета створення буферної зони. Доступні сили Росії можуть бути використані для подальших дестабілізаційних операцій в Україні. Тривала нестабільність не дозволить Україні вступити в НАТО і послабить уряд в Києві, що буде сприяти подальшій анексії території України. 

Як тоді Росія може використати військові засоби? Є два основні варіанти: по-перше, повторити операцію на кшталт кримської і в інших частинах України; по-друге, окупувати південну Україну.

Повторити кримську операцію в інших регіонах.
Росія досі використовує свої збройні сили проти України у трьох напрямках. По-перше, вони були використані для прямого - але напівприхованого - втручання, щоб захопити Крим. Це уберегло Україну, та інших акторів, від силового сценарію. Це послужило відволіканням від зосередження політичної і військової уваги на Криму. Кволі військові дії України в Криму, швидше за все, була викликані військовою загрозою з боку Росії. Дії ж Росії та розмір операції сигналізували про потенціал повномасштабного вторгнення, таким чином, вона чиняла тиск на Україну.

Втім Росія може ще раз використати напівтаємні операції і проросійські 'сили самооборони'. Повторення подібної операції могло б слугувати і для підтримування загрози повномасштабного вторгнення в Україну. Останнє також може стимулювати міграцію етнічного російського населення з небезпечних районів, що теж сприяє захопленню території України. 

Можливі області, де операції на кшталт кримської можуть бути використані для подальшої дестабілізації України, включають ключові міста на сході, такі як Харків, Донецьк і Луганськ. Інший варіант може полягати у забезпеченні доступу до бунтівного молдавського Придністров'я, через захоплення Одеси територій до самої Молдови. Це також сприятиме тому, щоб і Придністров'я увійшло до складу Росії.

Ознаки підготовки до таких операцій в цих регіонах можуть включати прояви сепаратизму і вимоги автономії, в поєднанні з проросійськими демонстраціями, що отримують широке висвітлення в ЗМІ в Росії. Збільшення заворушень потягне за собою формування «самооборони ополченців", що можливо, зміцняться добровольцями з Росії. Водночас, Росія буде голосно висловлювати занепокоєння з приводу безпеки своїх співвітчизників. Це може бути використано в декількох місцях одночасно, у супроводі рухів російських військ або операцій вздовж кордону України як диверсій. Останнім кроком буде поява російських солдатів без розпізнавальних знаків.

Слід зазначити, що ці види напівсекретних військових операцій не вступають у протиріччя з російськими дипломатичними і політичними зусиллями щодо федералізації України. По суті, вони загострюють політичну роздробленість України, що робить нову конституцію на основі федералізму найбільш вірогідним кроком для зберігання країни разом.

Розширення кримської операції. 
Росія також може дестабілізувати Україну шляхом розширення операції в Криму далі по українській території, посилаючись на військово-оперативні чинники. Одним із них є створення буферної зони біля Криму для кращого життєзабезпечення військових частин і населення на півострові. Останнє може бути більш амбітним і тягнути за собою захоплення території від російсько-українського кордону в районі Новошахтинська, до Дніпра біля Енергодару, аж до Херсона і вздовж узбережжя на відстані від 100 до 600 км. Територіальний контроль стане основним завданням. 

Крім того, хоча Дніпро і Чорне море утворюють природний кордон для цієї області, територію між російсько-українським кордоном та Дніпром, 300 км досить відкритої місцевості все одно доведеться захищати. Повернення цієї території Україна вимагатиме протягом багатьох років, поки не будуть побудовані важкі автомобільні та залізничні мости через Керченську протоку.

Третьою, ще більш амбітною, військовою операцією може стати захоплення всього узбережжя Чорного моря України. Тим самим можна буде забезпечити сухопутні комунікації до Придністров'я. 

Що сигналізуватиме про підготовку операції на кшталт кримської? Одним з показників можуть бути російські скарги, що Україна перешкоджає поставкам до Криму, в результаті чого населення страждає, або готується прийняти півострів назад силою. Що стосується військових аспектів, індикатором ??буде концентрація російських сухопутних військ, що здатні брати і утримувати таку область (мотострілкові і танкові бригади), яку підтримують повітряні і морські підрозділи. Іншою можливою ознакою підготовки до більш великої операції буде продовження військової служби за призовом.

Захоплення території також спричинить те, що Росія прийме економічну відповідальність за населення та забезпечення правопорядку. Київ навряд чи допоможе з цим, і місцеві проросійські сили не в змозі будуть підтримувати безпеку. У Росії тоді буде можливість розгорнути окупаційні війська. Внутрішні війська МВС можуть бути використані, але це означатиме, що Росія не зможе використовувати їх в іншому місці, наприклад, на Північному Кавказі.  Нарешті, можуть бути розгорнуті сили з більш віддалених районів, таких як на Далекому Сході Росії, на Кольському півострові або з Калінінграду. Всі ці варіанти займуть багато часу і будуть громіздкими, і створюють чималі військово-стратегічні ризики. Тому вони будуть сигнальними ознаками, що Росія готується до довшої або ширшої операції в Україні.

Які ресурси існують для військового втручання?

Які військові активи у Росії наявні для операцій в Україні? Важливо відзначити, що наземні битви ведуться підрозділами — озброєною армією, командирами бригад і батальйонів. Простий підрахунок кількості солдат і танків не дає точної картини. Крім того, повинні бути розглянуті диспозиція  і стратегічна мобільність. Наш аналіз спирається на попередню інформацію щодо російського військового потенціалу.

Анексія Криму, до певної міри, знижує загальну військову міць Росії. Забезпечення Криму військами з часом вимагає посилення повітряної та берегової оборони на усьому півострові, а також забезпечення можливості для загальновійськових наземних операцій, в першу чергу для захисту півострову. Будуть необхідні наземні сили двох мотострілкових бригад, посилених артилерією  і вертольотами