АТО триває вже півроку. Страх та ажіотаж трохи сплинув. Нема ні гучної перемоги, ані поразки. Час для підведення перших підсумків. Дуже багато написано аналітики про події на Донбасі з точки зору емоційного світосприйняття, військової тактики, геополітики, громадської активності та політичних перспектив, але дуже мало - про наслідки цього військового конфлікту для середовища життєдіяльності людей. Спробуємо звернути увагу саме на ці аспекти подій.

Інтенсивність бойових дій на Донбасі за рівнем застосування важкої техніки та кількістю загиблих і постраждалих може бути порівняна із подіями у колишній Югославії в 90-х роках, але принципова відмінність у специфіці території на якій велися ці дії. Донбас – це старопромисловий регіон, освоєний західним капіталом наприкінці ХІХ століття та модернізований в 30-50 роки в СРСР. Важка індустрія, тобто підприємства гірсьничовидобувної, металургійної та хімічної промисловості до цього часу залишаються гордістю та «ахіллесовою п’ятою» цього регіону, який був успішним радянським проектом регіонального  соціально-економічного розвитку в 70-80 роках минулого століття.

На сьогодні продукція більшості підприємств не відповідає європейським стандартам, одночасно за постачанням газу та збутом кінцевої продукції вони нерозривно зв’язані з російською економікою. Можливе, це також є причиною уваги сусідньої держави до бажання населення, прив’язаного до виробництва як роботою так і житлом до інтеграції у Митний союз. Одночасно, ці шістсот підприємств є вкрай небезпечними мішенями для артилерійського та ракетного обстрілу, коли потрапляння одного боєзапасу призводить до техногенної аварії, що призводить не тільки до руйнації підприємства, але й екологічної катастрофи.

За період збройного конфлікту на Донбасі від влучень артилерії загорілися та вибухнули кілька екологічно небезпечних виробництв,  серед яких  Авдіївський та Ясинівський коксохімічні заводи, Лисичанський нафтопереробний та Краматорський верстатобудівний заводи, а також підприємства «Точмаш» і «Стирол» та завод із виробництва вибухівки в Петровському на Луганщині. Всього в зоні бойових дій постраждало понад п’ятсот підприємств.  

Військовий конфлікт на Донбасі ведеться в старопромисловому регіоні, де територія насичена техногеннонебезпечними об’єктами: шахтами, каналами, продуктопроводами, підприємствами військово-промислового комплексу, термін експлуатації який часто є вичерпаним і вони являють собою небезпеку, навіть в штатному режимі експлуатації. В процесі цього конфлікту на практиці підтвердилися теоретичні припущення, що екологічні наслідки техногенних аварій, спричинених бойовими діями, за масштабом суттєво перевищують збитки завдані безпосереднім застосуванням зброї. Така ситуація склалася, фактично, вперше в світовій практиці збройних конфліктів і відсилає нас в уяві до легендарних катастроф давніх цивілізацій.

Пошкодження ліній електропередач в результаті артилерійських обстрілів, спричинило відключення обладнання для відкачування води з шахт на декілька днів, що призвело до їхнього затоплення. На сьогоднішній день це вже стало причиною незворотних змін у підтопленні ґрунтів, що призводить до руйнації будівель і, фактичної неможливості їх відновлення на цій території.

В результаті підтоплення шахт на території міста третину забудови відновити не вдасться, з причини зміни гідрогеологічних умов, вважають  чиновники міської ради Донецька. Тобто, техногенні аварії в Донецьку на сьогоднішній день спричинила наслідки які можна порівняти лише з наслідками тактичного ядерного удару по великому місту, як наприклад, Хіросіма.

Техногенні аварії, що відбуваються в результаті бойових дій, можуть бути як одним із опосередкованих наслідків застосування звичайної зброї. Але можна припустити і більш підступні плани створення зони техногенної катастрофи та знищення критичної інфраструктури – доріг, мостів, електростанцій. системи водо- та енергозабезпечення. Такі території стають не тільки непридатними для ведення сільського господарства, але й для будівництва житла або промислових підприємств. Умисні техногенні аварії є одним із новітніх військових механізмів  створення, так званої, смуги забезпечення або елементом стратегії «випаленої землі», психологічним тиском на населення, залякування, звинувачування противника у причинах техногенних аварій.

Обсяг економічних збитків від екологічних катастроф, спричинених техногенними аваріями під час бойових часто досить важко підрахувати. В більшості випадків дешевше і технологічно простіше відновити населений пункт або підприємство на новому місті, ніж рекультивувати територію, що постраждала від техногенної аварії спричиненої бойовими діями. Такі природно-господарські об’єкти, як шахти, кар’єри, греблі, канали у більшості випадків взагалі не підлягають відновленню. За цими характеристиками ми можемо порівнювати екологічні наслідки бойових дій на Донбасі із наслідками застосування тактичної ядерної зброї або Чорнобильської катастрофи.

На сьогоднішній день вже затоплено дві третини вугільних шахт Донбасу, а це означає забруднення підземних вод і питної води в усьому вугільному басейні. Затоплені шахти, зокрема, в місті Єнакієвому, де проводили експериментальний підземний ядерний вибух у радянський час. Забруднення водоносних горизонтів в регіоні Донбасу, в тому числі радіоактивними елементами, вихід із під контролю гідрогеологічної ситуації призведе до суттєвого ускладнення водозабезпечення регіону. Разом із пошкодженням каналу Дніпро-Донбас та інших систем водопостачання може спричинити велику проблему в у водо забезпечення населення регіону.

Таким чином, мова йде про реальну небезпеку життєдіяльності для 5-6 мільйонів населення в промисловому Донбасі з яких близько 2 мільйонів складають пенсіонери. Необхідно відзначити, що природна екосистема не зможе відновити властивості ґрунтових вод і не існує технологій, що дозволять їх очистити в такому великому обсязі. Ми, чи не вперше в світовій історії зустрілися із проблемою техногенної аварії спричиненої військовим конфліктом, яка ставить під питання рекультивації. Під питанням знаходиться сама можливість репродукування сучасної цивілізації в умовах військових дій в техногенному середовищі. А питання відновлення середовища життєдіяльності на Донбасі ставить нові виклики…

Скоріше за все, доцільно будувати новий Донбас із новими технологіями, на нових засадах, втім політичний процес поки що веде до консервації цієї зони надзвичайного стану техногенного та соціального походження в ситуації перманентної катастрофи.