Вірогідні провокації сепаратистів. Нещодавно речники СБУ та РНБО припускали, що під час проведення так званих «виборів» у ДНР та ЛНР 2 листопада можливі масові та криваві провокації. Тобто, за рахунок жертв серед мирного населення, за рахунок відволікання уваги людей від проблем соціального забезпечення та інших питань бойовики хочуть досягти своїх власних підступних цілей. Які це можуть бути цілі? По-перше, це може бути ще більше втягування Росії в події на Південному Донбасі, оскільки для сепаратистів вихід російських військ з окупованої території означає фактичну поразку. Населення все більше й більше стає незадоволене цим сепаратистським керівництвом, навіть ті, хто раніше їх підтримував. Про це свідчать переговори між їхніми керівниками та місцевими комуністичними лідерами, які перехопило СБУ.

Наступи і провокації з боку сепаратистів проводяться у т.ч. задля підтримання напруги в регіоні. У Росії на початку цього року, коли рейтинг Путіна почав стрімко падати, ним було розв’язано агресію проти України. Такою ж самою елементарною логікою керуються і терористи – відволікати увагу населення, тримати людей у страхові й напрузі.

Терористам здається, що таким чином вони зможуть консолідувати населення навколо себе. У цьому ключі слід згадати і про так званий «гумконвой», який Росія відправила напередодні виборів у ДНР та ЛНР задля підтримки та допомоги. Як і раніше, Росія в основному заклала туди допомогу в першу чергу сепаратистам, а не місцевим мешканцям.

Маріуполь. Місто продовжує перебувати під серйозною загрозою. Бойовики роблять вигляд, що для них не існує ніякого указу. Вони постійно обстрілюють місто і позиції українських військових, вони намагаються робити все можливе, щоб розширювати контрольовану ними територію, легко порушуючи домовленості в Мінську про припинення вогню. Я думаю, що в цій ситуації керівництво нашої держави має вживати більш рішучих дій, а не лише спостерігати за тим, що відбувається і коментувати про сутички і втрати. Ніхто не відміняв можливостей залучення ООН, Ради Безпеки ООН. Раніше ми могли спостерігати часті засідання з українських питань, а зараз порушуються ключові міжнародні домовленості, проте реакція, на жаль, практично відсутня.

Ми зобов’язані захищати мирне населення, бо в нас для цього є засоби – авіація, потужна артилерія тощо. Не вичерпано потенціал залучення на допомогу Україні іноземних партнерів і міжнародних організацій… Тут слід розуміти той факт, що мова не йде про відміну мирних домовленостей. Ми маємо робити все можливе щоб захищати мирне населення, по якому наносять удари кримінально-терористичні, сепаратистські сили, незалежно від дії тимчасових домовленостей, які самі терористи не визнають.

Ще раз про воєнний стан. Слід згадати ще про питання воєнного стану, яке неодноразово і регулярно піднімалося останнім часом. Для того, щоб запровадити цей воєнний стан, давно вже треба було внести зміни в чинне законодавство. у тому вигляді, в якому написано закон про правовий режим воєнного стану – його майже неможливо виконувати. Закон має дуже загальний характер, що замість наведення порядку може призвести до більшого хаосу в державі. Але зміни, які фахівці розробили і оприлюднили вже два-три місяці тому, чомусь довго не вносяться.

Зміни у законодавстві стосуються того, що у чинній редакції закону зовсім не згадується Кабінет Міністрів України, який після змін до Конституції відіграє провідну роль у питаннях забезпечення сектору безпеки. Треба також деталізувати роль військового командування, оскільки вона не прописана в законі і може вийти так, що цивільна влада повністю перекладе відповідальність за місцеві комунальні господарства, медицину, освіту та ін. на військових. Розписати ці функції давно потрібно. Саме тому питання вводити чи не вводити зараз воєнний стан зараз принципового значення не має. Тільки після того, як будуть внесені конкретні зміни, можна буде про це конкретно говорити.