Після того як початковий план захоплення всієї Донецької та Луганської області не вдався, терористи залишилися на позиціях, які їх не задовольняють, тому вони весь час і нападають то на Донецький аеропорт, то на інші стратегічні об’єкти, контрольовані українськими військовими. Однак, протягом першого тижня в грудні на Південному Донбасі сепаратисти та російські найманці зазнали суттєвих втрат, і представник Росії у спільній групі із забезпечення розмежування вперше висловив упевненість у можливості припинення вогню, як це передбачено Мінськими домовленостями 5 вересня.

Ситуація ніби то почала дещо заспокоюватися, однак, залишається доволі напруженою. Окрім постійних артилерійсько-мінометних обстрілів з боку сепаратистів, ми бачимо масовані засилання їх диверсійних груп за межами АТО. Не дивлячись на те, що вони знешкоджуються нашою військовою розвідкою і контррозвідкою СБУ, небезпека залишається високою. Зокрема, не можна виключати того, що посилення дій терористів під Луганськом має на меті відволікти наші резерви від Маріуполя. Хоча за останніми повідомленнями напруга там тимчасово стихла, однак, існує можливість того, що несподіванок варто очікувати саме під Маріуполем.  Так само, можна очікувати і нового наступу з метою оточення Дебальцово.

Окрім цього, на окупованих територіях розгортаються ремонтні бази,  а сепаратистам наказали краще берегти бойову техніку. Також у повідомленнях із зони АТО зараз багато говорять про тактику “малих груп” з боку бойовиків. Така тактика невисокої інтенсивності бойових дій разом із зусиллями по збереженню і відновленню бойової техніки, а також спробами розширити географію диверсій за межі АТО (Харків, Одеса, Миколаїв та ін.) може означати, що московське керівництво сепаратистів вирішило тимчасово відмовитись від масштабних операцій. Не маючи впевненості у своїй змозі досягти вирішального успіху шляхом розгортання широкомасштабного наступу на Україну, кремлівський режим вочевидь вирішив зосередитися на тактиці подальшого розхитування ситуації в Україні та пошуку слабких місць у нашій обороні.  Іншими словами, ситуація, що склалася сьогодні на окупованих сепаратистами територіях Південного Донбасу може до певної міри бути навіть вигідна кремлівському керівництву у тому сенсі, що відволікається увага українців відпроблем політичного і соціально-економічного розвитку та європейської інтеграції, і, одночасно, підтримується високий градус напруги в російському суспільстві шляхом подальшої експлуатації постановочних і «фейкових» репортажів ворожості і ненависті із зони АТО для телевізійної аудиторії РФ.

Наскільки адекватно готова реагувати Україна? Безумовно, нам потрібно постійно нарощувати  зусилля з протидії російській агресії на всіх рівнях.  Треба бути готовими до всього, а для цього потрібно мати достатньо резервів, потрібно постійно вести розвідку всіма засобами, потрібно продовжувати інженерне облаштування наших оборонних позицій вздовж лінії розмежування і багато чого іншого робити в зоні АТО та за її межами. І, що не менш важливо, потрібно у самому Києві швидше діяти у питаннях налагодження кадрового та тилового забезпечення і міжвідомчої взаємодії.

Час іде безупинно, але поки що ми побачили лише збільшення постачання озброєння і військової техніки в зону АТО, однак потрібні рішучі кадрові зміни і призначення у керівних ланках після невдач літнього періоду практично не відбулися, як і не відбулося помітних зрушень у покращенні тилового, соціального і фінансового забезпечення потреб наших військових. Попри всі зусилля залучених до міністерства добровольців. Спротив реформам або пасивність у міністерстві оборони так і залишаються на попередньому рівні.