Як казали римляни: «Хочеш миру – готуйся до війни» і у нас немає іншого виходу, як забезпечувати достатній людський ресурс, технічний ресурс та мобілізаційний рівень, який не можна назвати достатнім. Треба не тільки виділити кошти з бюджету, але й ефективно їх витратити. Тут ми можемо додати, що ефективність витрат може залежати, по-перше, від реалізації власного потенціалу і, по-друге, за рахунок допомоги наших партнерів та союзників.

Якщо говорити про власний потенціал, то 2014 рік показав, що нашим головним потенціалом є люди. За рахунок людей і, порівняно, незначні кошти ми могли б підготувати сили спеціального призначення – більш чисельні, які могли б знадобитись нам як на війні, так і в мирний час для боротьби з диверсійними групами, тероризмом.

В плані технічного оснащення, у нас є всі можливості для розвитку бронетехніки, незалежно ні від кого. Ми можемо розвивати як легку, так і важку бронетехніку, бойові машини  піхоти, бронетранспортери, міномети, танки. Питання тільки в тому, скільки у нас буде коштів для того, щоб це реалізувати. Дещо інша ситуація у сфері протиповітряної оборони, там треба напружитись у виробництві засобів ураження, ракетних та ракетно-гарматних засобів. Що стосується радіолокаційних станцій, що засікають повітряні цілі, ми можемо обійтись власними силами, тому що ми самі продаємо ці установки, локатори тощо.  Проте, ми маємо освоїти радари та різноманітну радіоапаратуру для сухопутних військ, які можуть мати на озброєнні піхотне відділення, мотопіхотний взвод, рота тощо. Треба налагоджувати власне чи ліцензоване виробництво, а також почати системну закупівлю сучасних засобів, з якими нам можуть допомогти наші партнери. Найважчий стан у нас у озброєнні авіації та флоту, бо воно є найдорожчим у світі.

Цей рік наглядно показав, що потрібен надійний резерв різноманітної якості та кількості.  Що мається на увазі? Потрібні постійні частини, які комплектуються лише професіоналами, оскільки у сучасних бойових діях часу на відмобілізування, допідготовку, комплектування, забезпечення зброєю – завжди недостатньо. Але, безумовно, регулярної армії буде недостатньо, тому що зазвичай крупно масштабні конфлікти починають регулярні війська, а закінчувати їх будуть ті, кого пізніше відмобілізовують. На мою думку, у цій ситуації нам найбільше підходить власний досвід, а також досвід Фінляндії, на яку свого часу напав Радянський Союз. Урок для нас – це мати регулярні війська, а також резерв, який зможе швидко реагувати. Саме тому важливим питанням є те, щоб все здорове чоловіче населення проходило підготовку і в разі потреби його не треба було довго навчати.