Анексія сусідньою державою Автономної Республіки Крим з позицій права є актом агресії, яка визнається міжнародним злочином. По-суті, це війна між Україною і Росією, латентна стадія якої триває. Те, що це саме війна, а не локальний конфлікт, визначається політичними цілями держави-агресора. Керівництво Росії ставить за мету ліквідацію України через розкол, позбавлення державності. Оскільки об’єктом агресії є українська політична нація, а метою – ліквідація України як держави,  Росією широко використовується пропагандистський месидж – Україна – «недодержава», та його похідні - «неспроможна держава», «нелегітимний Уряд», «держава-непорозуміння». Звідси й провокації В.Жириновського – листи Польському сейму про поділ України. Для зовнішньополітичного та внутрішньополітичного вжитку на план поділу  працює проект федералізації України, причому у зміст такого федералізму вкладається російське розуміння цього феномену. 

Наша держава та її союзники повинні врахувати гіркий досвід цього конфлікту. Усі  його складові – політичні,  безпекові  повинні  бути піддані ретельному аналізу, вироблена платформа для подолання його наслідків.

Навіть побіжний погляд на проблему свідчить про те, що конфлікт має риси сучасної, постіндустріальної війни, притаманної інформаційному суспільству.

Рисами такої війни є глобальність, тотальність, мережевий характер, широке поєднання силових та невійськових тактик і засобів, зокрема, таких як інформаційна війна. 

Завантажити

2 меморандум по Крыму.docx