Стратегії, що вирішить усі проблеми України, не існує
Вадим Ємець, експерт Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна».
Сьогодні прем’єр-міністр А. Яценюк заявив, що наша держава пройшла етап “реанімації”, і тепер необхідно переходити до етапу “реабілітації” як економічної, так і політичної. Чи погоджуєтесь ви з такою постановкою питання?
Я, частково, можу погодитися з паном прем’єр-міністром. З одного боку, уряду вдалось відновити певну рівновагу на валютному ринку, забезпечити обслуговування внутрішніх та зовнішніх боргів, соціальних виплат, відновити взаємодію з МВФ та іншими міжнародними організаціями й урядами низки розвинених країн. Також вдається, хоч і не без проблем, задовольняти стрімко зростаючі потреби у фінансуванні силового блоку.
Проте ми не можемо залишити не поміченою ситуацію, що виникла у банківському секторі. Останні кілька місяців, фактично кожного тижня, надходить інформація про черговий випадок втрати платоспроможності комерційного банку. Буквально вчора, у ЗМІ повідомили про перебої у поверненні депозитів банком «Фортуна». Тобто, не дивлячись на те, що в банківську систему останнім часом було закачано більше ніж 100 млрд. гривень рефінансування, говорити про її перехід до так званої реабілітації зарано. Реальний сектор фактично не в змозі отримувати кредитні ресурси.
Звісно, регулятор банківської сфери (НБУ) де-юре незалежний від уряду, але проблеми цього сектору є системними і без скоординованих з урядом дій відновити її функціонування є фактично неможливим. Є надія, що зі зміною голови НБУ діяльність цієї організації стане більш прозорою, та ринку будуть запропоновані чіткі та зрозумілі правила взаємодії з регулятором, я маю на увазі, наприклад, критерії доступу банківських установ до рефінансування.
Крім того, не виключена подальша ескалація збройного конфлікту на Донбасі, що передбачає ризики фізичного знищення виробничих активів, це, у свою чергу, може ще погіршити стан економіки країни.
Тобто ситуація на Донбасі матиме загальний негативний вплив на економіку України вже у найближчій перспективі?
Не тільки матиме, а й уже має. Промислове виробництво у Донецькій області у травні 2014 р. знизилось на 8,3% порівняно з аналогічним періодом 2013 р.; у Луганській області - на 6,4%. У той же час загальний показник по Україні знизився на 2,6%. В результаті чого, зі слів того ж А. Яценюка, державний бюджет вже у червні недоотримає приблизно один млрд. гривень. А враховуючи обмежені можливості держави щодо підвищення рівня доходів бюджету в короткостроковій перспективі, Україні й надалі доведеться використовувати залучені фінансові ресурси зовнішніх кредиторів та емісійний ресурс НБУ для покриття існуючих дефіцитів. Тобто - зв’язок між подіями на Донбасі та економічною ситуацією в країні вже зараз очевидний.
Є й інший аспект впливу економіки регіону на ситуацію в Україні, який полягає у тому, що зупинка виробничих потужностей на Донбасі може обумовити часткове погіршення виробничих показників підприємств в інших областях. Це, у свою чергу, буде зменшувати податкові надходження та валютну виручку, яку держава отримує за рахунок інших переважно індустріальних областей.
До речі, нещодавно генеральний директор металургійного комбінату ім.Ілліча заявив, що від дій сепаратистів може постраждати не тільки вугільна, а й металургійна галузь, а також транспортна сфера. При тому, що СКМ куди входить металургійний комбінат ім.Ілліча використовує сировину, що виробляється в Дніпропетровській області, тобто у стабільному регіоні.
Який вплив на економіку буде мати припинення поставок російського газу на Україну?
На мій погляд перекриття поставок природного газу в Україну з боку РФ більше нашкодить останній, але це стосується довгострокової перспективи. Суттєве підвищення цін на газ для України змусило навіть лояльний до Москви уряд Азарова шукати альтернативи російському продукту.
З осені 2012 р. Україна вперше почала купувати природний газ за реверсною схемою у німецької компанії RWE через Польщу. Цей договір передбачав поставки 10 млрд. кубометрів до 2017 р. А на сьогодні вже чотири європейські держави є постачальниками газу до України, при цьому очікується, що після 1 вересня 2014 р. зі словацького напрямку до нас може надходити до 8 млрд. кубометрів на рік - з перспективою подальшого розширення.
Тобто - досить виразно прослідковується тенденція до зменшення залежності українського ринку від поставок з боку РФ. Відключення України від поставок російського газу буде сприяти об’єднанню зусиль ЄС та України для подальшого зниження залежності від газового гегемона.
На мій погляд, логічним наступним кроком уряду України, спрямованим на диверсифікацію постачань газу, є пошук газу не російського походження. А отримувати його за реверсною схемою. Це може бути азербайджанський газ, отриманий з газопроводу TANAP, норвезький газ від Statoil або, врешті решт, скраплений природний газ із США, Нігерії або Єгипту, який буде доставлений з використанням одного з газових терміналів Західної Європи.
Звичайно, в короткостроковій перспективі Україна може відчувати нестачу об’ємів газу власного виробництва та газу, отриманого з західного напрямку, що має змусити уряд і Президента до пошуку нестандартних варіантів вирішення цієї проблеми. Серед яких (та в контексті розпочатого судового перегляду газового контракту між Газпромом та Нафтогазом України) може бути розглянуто можливість переведення промислових підприємств на прямі закупки газу у експортерів.
За різними оцінками, враховуючі власний об’єм видобутку природного газу та можливості реверсу, Україні в 2014 р. не вистачає 5-10 млрд. кубічних метрів природного газу. Очевидно, що швидко перейти на інші види палива або електроенергію, у випадках, де це можливо, Україна не зможе. Тому якщо РФ та Україна не порозуміються з питання газових поставок до початку опалювального сезону, уряд змушений буде економити газ як за рахунок населення (в першу чергу за рахунок ЖКХ, зокрема можливі такі варіанти як почасова подача гарячої води та зниження температури води для опалювання), так і за рахунок промисловості (ймовірно на використання газу буде встановлена певна квота).
Буквально сьогодні пройшла презентація серйозного – більше 500 сторінок, дослідження П.Гайдуцького щодо перспектив оновлення економіки, яке презентував екс-президент Л.Кучма. Яка стратегія відновлення економіки України може бути найбільш успішною?
Здається, що останні 24 роки український істеблішмент, експертне середовище та представники іноземних міжнародних організацій знаходяться у стані постійної дискусії щодо подальших шляхів розвитку України й окремих секторів її економіки. Було розроблено десятки, якщо не сотні різних державних стратегій, концепцій, програм. Однак за всі ці роки Україна на державному рівні не продемонструвала послідовності не лише у розбудові країни загалом, а й окремих її елементів.
Тому мені здається, що стратегія відновлення - це лише половина справи. Крім того, на мій погляд, стратегії, що вирішить усі проблеми України, не існує і не може існувати. Для досягнення давно очікуваних перетворень необхідна висока мотивація до змін у вищого керівництва держави. До того ж відновлення та перехід до сталого розвитку економіки має передбачати постійний пошук сценаріїв і технологій, які б могли забезпечити формування економічних кластерів, я маю на увазі виробничих ланцюгів у різних сферах, адекватних потребам глобальних ринків та нашого суспільства.
Бесіду вів А.Маклаков.
