Із кожним кроком наша країна все тісніше інтегрується з Європою, Росія з часом теж піде цим шляхом. ("Уолл Стріт Джорнел", 27.11.2014)

Через рік після протестів на Майдані варто озирнутися і проаналізувати, де країна знаходиться зараз. Якщо ми зможемо вийти за межі суворих реалій нашої політики, я впевнений, що шлях розвитку буде знайдено. Але він буде непростим.

 Як і для багатьох українців, для мене ці події та їх наслідки стали випробуванням. Адже я вірив у те, що Віктор Янукович, який був на той час президентом країни, потрапив під вплив неправильної сторони історії та зробив занадто мало, щоб відповісти на вимоги протестувальників минулої зими на центральній площі Києва. Тому в січні я пішов у відставку з  посади Глави Адміністрації Президента. Минулого місяця мене обрали в парламент, де я буду боротися за права українців, яких відштовхнули за цей рік, що минув під знаком революції, поневірянь і війни.

 Тим часом, бої на сході країни посилюються. Сепаратисти та українські національні збройні сили б’ються за такі важливі об’єкти як Донецький аеропорт. Мирні мешканці потрапляють під перехресний вогонь, багато з них були змушені покинути свої будинки та місця роботи. Війна робить звичайні демократичні процеси недоступними для більшої частини населення на сході країни, в той час як на заході населення країни розділилося на кілька груп - від націоналістичних екстремістів до прагматиків.

 В очах світової спільноти моя країна виглядала слабкою та нерішучою між підписанням Угоди про асоціацію з Європейським Союзом і контрпропозицією ініційованого Москвою Євразійського митного союзу. Ця невизначеність і бажання йти у двох протилежних напрямках одночасно, і стали, почасти, причиною нинішньої нестабільності. Саме тому сьогодні ми повинні бути більш обережними і обачними, окреслюючи наш шлях.

Майбутнє сучасної України лежить у Європі. Втім, наші західні устремління останнім часом приносять нам більше горя, ніж користі. Інтеграція із західними інституціями не повинна перетворитися на гру «хто-кого» щодо наших інтересів на Північному Сході. Після нашого зближення із Заходом, Росія, з часом, піде за нашим прикладом.

 Зараз усі відповідальні політичні лідери в парламенті, незалежно від їхньої партійної приналежності, мають об’єднатися, аби уникнути таких невиправних помилок як прийняття суперечливих законів, або збільшення національного боргу без урахування думки тих, на чиї плечі цей тягар ляже. Враховуючи відсутність балансу всередині щойно сформованого національного уряду (до якого не увійшли представники Опозиційного блоку), та нового парламенту, за який багато громадян не змогли проголосувати, вкрай важливо стримувати вузькопартійні інтереси та екстремістську поведінку.

 У жовтні український уряд ухвалив закон, що забороняє тим, хто був на державній службі за часів Януковича, посідати протягом десяти років посади у виконавчій владі. Державна служба — це найбільший роботодавець у нашій країні, і переважна більшість державних службовців працює в структурах виконавчої влади. Подібний «закон про люстрацію» порушує Конституцію України та дискримінує велику кількість чесних і досвідчених людей. Жертвами цього закону найближчим часом стане близько одного мільйона, а можливо й більше, людей.

 Ми також спостерігаємо зростаючу недовіру між українцями, які живуть на розірваному боями сході країни та центральними органами влади. Минулого тижня Президент Петро Порошенко поклав край особливому статусу місцевого самоврядування на території східної України, і на сьогодні Київ призупинив украй необхідні для них соціальні виплати. Після нещодавнього обстрілу школи в Донецьку, сім’ї, які знаходяться там у важкому становищі, цікавляться, чи достатньо робить уряд, аби захистити їх.

Така політика поділу тільки послаблює Україну. І весь час, поки наша країна буде залишатися слабкою, вона буде зазнавати втручання і навалу Росії. Найкращий шанс вижити для України — показати єдність у тих питаннях, які нас раніше розділяли, а також готовність до компромісу замість розбрату. Щоб Україна вижила, новий уряд зобов’язаний продемонструвати всьому світу стійкий прагматизм.

 Ця зима буде важкою для нового українського уряду. Київ досяг тимчасової угоди щодо газу із Москвою, але умови, запропоновані Росією, не вигідні для України. Тим часом, найбільш вразливі категорії наших громадян несуть на собі увесь тягар погіршення стану економіки. Окрім цього, політична боротьба в коаліції загрожує погіршити й без того кепські справи. Нові лідери України мають показати, що вони здатні стати над усталеними в нашій політичній культурі тенденціями.

 По-перше, ми повинні приборкати прагнення до політичного реваншу. Потрібно притягнути до відповідальності тих, хто винен у 100 смертях на Майдані, а кричущі випадки корупції мають розглядатися вже реформованими судами. Але заграючи з екстремістами, чинний уряд лише ще більше розділяє країну.

 По-друге, нам необхідні реформи, які зможуть врятувати нашу економіку, а не радикальні заходи, які виглядають привабливо для далеких зарубіжних банкірів. Президент повинен зібрати навколо себе тих, хто має досвід проведення реальних реформ, і запросити також тих, хто зацікавлений у розвитку промисловості в найбільш постраждалих регіонах України.

 Третє й найголовніше: ми маємо будувати мости, а не стіни. 25-та річниця падіння Берлінського муру не залишилася непоміченою в моїй країні. Цінність фізичної стіни, що відокремлює нас від Росії, ілюзорна. Головним нашим пріоритетом на сьогодні має стати завдання позбавити мирне населення від перехресного вогню безжального конфлікту.

 Роль опозиції полягає в забезпеченні підзвітності влади, а також у тому, щоб пропонувати країні альтернативу. Після Майдану нова опозиція зрозуміла значення цього нелегкого шляху. Ми пройшли через залякування, фізичні погрози і політичний тролінг з боку проурядових сил. Як би там не було, ми рішуче налаштовані будувати стабільну, єдину, європейську Україну.

Сергій Льовочкін — один із лідерів української партії «Опозиційний блок» і депутат новообраного парламенту України.

http://online.wsj.com/articles/the-way-forward-for-ukraine-1417114337