Виступаючи у Верховній Раді України 27 листопада 2014 з посланням про зовнішнє і внутрішнє становище, Президент України Петро Порошенко зазначив, що «мілітаризація суспільства є неминучою». Причиною цього є російська агресія, з якою Україна опинилася сам-на сам і має розраховувати лише на власні сили. У держави немає іншого виходу, як збільшити воєнні витрати з бюджету. Початкова військова підготовка маєстати головним із шкільних предметів. «Навколо наших кордонів іноземних солдат – як сарани. А найближчими роками Україна мусить розраховувати в першу чергу на боєздатність власних Збройних сил», - сказав Глава держави.
Слід зазначити, що термін мілітаризація (від латинського militaris — військовий) в усталеному розумінні має негативні конотації. Словники тлумачать його як явище, притаманне імперіалістичним, агресивним державам, що характеризується агресивною зовнішньою політикою, суттєвим збільшенням військових витрат, пануванням в економіці військово-промислових бізнесових груп, пануванням відповідної ідеології у інформаційному просторі тощо.
Для українських умов, коли мілітаризація є відповіддю на слабкість та розпад пострадянських державних інститутів, покликаних захищати життя та законні інтереси громадян, а також реакцією на зовнішню агресію, можливо слід послуговуватися іншими, більш поміркованими термінами для означення цих процесів. Наприклад, «збільшення мілітарної компоненти»; «збільшення мілітарних настроїв» тощо. Де у термін/прикметник мілітарний – військовий, силовий вкладається лише родове поняття «зброя», «озброєний».