Український конфлікт і майбутнє світової та європейської безпеки
З початком економічної кризи світ вступив в період динамічних трансформацій, що проявляються зараз практично у всіх вимірах життя сучасної цивілізації. Прискорюються трансформаційні процеси у глобальній економіці, в системі міжнародного розподілу праці, міжнародній валютно-фінансовій системі, виникають передумови для переходу на нові моделі та уклади економічного зростання. Загострюється геополітична конкуренція між провідними світовими державами та групами держав, що претендують на провідні позиції при організації системи міжнародних відносин посткризового світу. Водночас, закладаються підвалини масштабних геокультурних змін. Народжується світ Нового Модерну – світ, обличчя та структура якого ще не визначені, а його народження відбувається не менш складно й суперечливо, як і знайомий нам світ Пізнього Модерну та Постмодерну «довгого 20 століття».
За оцінками багатьох аналітиків, зокрема й З. Бжезінського, на початку 21 століття світ увійшов у зону турбулентності, коли нестабільність та хаос лише посилюватимуться. Значні території потерпають від воєнних конфліктів, масових безладів, стихійних лих, посилюються техногенні ризики. Загострюються релігійні, світоглядні, етнічні, расові суперечності на фоні зростання потужності дії чинників, що їх посилюють. Таким чинником є зростання напруги між «бідними та багатими», як у внутрішньому вимірі кожного суспільства, так і в міждержавному, міжрегіональному вимірі. В умовах інформаційної уніфікації, поряд з нарощуванням можливостей освіти, стимулюється занепад локальних культур, загострюються проблеми ідентичності та самобутності спільнот. А в умовах глобалізованого «суспільства споживання» ці проблеми стають своєрідними «революційними чинниками» - боротьба за справедливість набуває характеру «культурно-споживацьких» бунтів та революцій з консервативними гаслами збереження самобутності, справедливого розподілу ресурсів та забезпечення рівності доступу до природних та соціальних благ і стандартів життя.
«Накопичення багатств перестало бути пов’язаним із вирішенням основних проблем людства. Це свідчить про вичерпаність традиційного механізму розвитку людства і необхідності зміни його парадигми» - висловився Кофі Аннан на «Саміті тисячоліття».
В цих процесах українська криза набуває особливого значення, і як окремий акт глобального переходу, і як драма незалежної держави, змушеної виживати та робити свій вибір в умовах «конфліктної трансформації» світу.
