19 червня 2015 року Інститут стратегічних досліджень «Нова Україна» разом з Латвійським Інститутом міжнародних відносин та за сприянням НІСД провели презентацію книги «Різні обличчя «м'якої сили»:  країни Балтії та Східного  партнерства між  РФ та ЄС». Головна ідея книги полягає у тому, що у сучасних конфліктах дуже велике значення мають не військові методи, а заходи, які мають назву «м’яка сила».

Директор Інституту «Нова Україна» Андрій Єрмолаєв зазначив, що ця тема є найбільш актуальною, тому що вона показує як бути сильними і не воювати. «Можливо, досвід країн, які знаходять можливість посилювати позиції свого бізнесу, суспільства, суспільної консолідації уникаючи загострення стосунків з сусідами, уникаючи необхідності мілітаризації суспільства – це те, що власне, потрібно Україні. На жаль, зараз наша держава опинилась у стані внутрішніх збройних конфліктів, які за жорстокістю і рівнем технологічності, мабуть, побили всі рекорди початку століття», - наголосив він.

На переконання Єрмолаєва А.  не випадковим є те, що саме представники країн наших сусідів зараз намагаються допомогти Україні порадами, напрацюваннями тощо. Унікальний історичний момент, коли країни Балтії та Центральної Європи виявились нашими найбільш надійними друзями. «Тривалий час ми говорили про роль Центральної Європи та співпрацю з країнами Центральної Європи мовою геополітики, економічної доцільності. Але зараз, українські події показали, що це дійсно наші друзі, які нам співчувають, допомагають не лише політично, але й надають гуманітарну та людську допомогу. Для українського народу це найкращий приклад того, з якими народами співпрацювати та розвиватись», -  підкреслив Директор Інституту.

У свою чергу, дослідник Латвійського Інституту міжнародних відносин Томс Ростокс зазначив, що конфлікт між Україною та Росією призвів того, що тема «м’якої сили» стала актуальною і дала можливість здійснити написання даної книги. «Коли розпочався конфлікт стосовно Криму та Східної України, ми дуже швидко зрозуміли, що українці знаходяться в епіцентрі подій, проте є також інші країни, які знаходяться під загрозою. Якщо подивитись на Грузію та Молдову, країни Балтії – є надзвичайні зміни у тому, яким чином вони ставляться до стосунків з Росією. Також є зміни у тому, як вони зараз вибудовують свої стосунки з НАТО та ЄС. Наприклад, в Латвії ми вирішили збільшити свій військовий бюджет, хоча ми невелика країна і це не означає, що ми станемо великим військовим гравцем», - пояснив Томс Ростокс.

Проаналізувавши концепцію «м’якої сили» у Центральній та Східній Європі, автори книги зрозуміли, що її розвиток є недостатнім. «Хоча ми не завжди погоджуємося з дієвістю концепції «м’якої сили» і вона була дуже розкритикована за останні десятки років. Але, якщо говорити і про політичний рівень, і про науковий рівень, то концепція «м’якої сили» варта уваги за обставин, в яких опинилась Україна, країни Балтії та Центральної Європи» - завершуючи свій виступ, зазначив Томс Ростокс.

Експерт Інституту «Нова Україна» Леонід Поляков, який брав участь у написанні книги «Різні обличчя «м'якої сили»:  країни Балтії та Східного  партнерства між  РФ та ЄС», зазначив, що тема «м’якої сили» в тому чи іншому вимірі виникала в контексті безпекових питань. «Це стосувалось і стосунків України з НАТО, і розвитку безпеки після так званого «9/11». Доводилось дивитись на впливи Європи і Росії у цій сфері», - додав Л. Поляков.

Продовжуючи свій виступ Леонід Поляков зауважив, що вимір «м’якої сили» в контексті останніх подій в Україні звучить особливо яскраво і так трапилось, що Україна виявилась затиснутою між двома центрами сили, як «м’якої» так і «твердої», які претендують на цивілізаційні впливи на нашу країну. «Саме тому, моя стаття називається «Хліб зі свободою чи без неї?». Для західних дослідників Україна донедавна була відома як «breadbasket»[1] і так сталось, що вона є «breadbasket» не тільки для Європи, але і взагалі для Євразії. Тому постало цивілізаційне питання, чи нам потрібен «хліб і свобода», яку пропонує європейська цивілізація, чи нам просто потрібен «хліб», який пропонує нам наш східний партнер? Саме ця різниця в «заданостях» і була досліджена у статті, яка увійшла до  складу книжки», - сказав експерт Інституту Леонід Поляков.

Що сильніше: сила інноваційної чи соціальної привабливості, яку пропонує Європейський союз, чи сила примусу та вимушеності на якій наполягає Росія?