Політика України у Кримському питанні: актуалізація сценаріїв

< Назад до записів

Основними факторами, що нині визначають політику України у «Кримському питанні» залишаються:

-          Відсутня міжнародно-правова легітимність приєднання Криму до складу РФ, спірний міжнародно-правовий статус півострова;

-          порушення прав людини в Криму (дискримінація не-громадян, примусова асиміляція, політичні, релігійні репресії,  порушення прав національних та релігійних меншин); 

-          проблеми з реалізацією права власності української держави, зокрема військової інфраструктури, конфіскація військових баз ЗСУ та ЧФ України;

-          конфліктність у міжнаціональних відносинах між різними етнонаціональними та соціальними групами населення;

-          інфраструктурні та продовольчі проблеми (вода, електроенергія, продовольство, зменшення загрузки портів);

-          втрата бізнесу, внаслідок переділу власності, конфіскація-«націоналізація» активів українських резидентів;

-          проблеми культурної спадщини.

Поряд із цим відзначаються наступні проблеми щодо реалізації адекватної державної політики у Кримському питанні:

-          відсутність сформульованої та артикульованої на загал «Кримської політики», зокрема стратегії реінтеграції Криму. Основні очікування на зміну ситуації та повернення Криму до складу України пов’язуються з тиском міжнародного співтовариства на керівництво РФ та внутрішню російську кризу;

-          чинна законодавча база України у Кримському питанні не створює перспектив реінтеграції. Вона фіксує нинішній стан та сприяє остаточному відторгненню (див додаток);

-          відсутність роботи з лояльною до української держави частиною населення,   пасивність у питаннях захисту цього населення як в Україні, так і у міжнародних інституціях (Європейський суд з прав людини, ЄКПЛ);

-          слабкість української держави, збереження високого градусу внутрішньополітичної конфліктності, демонстрація неспроможності до стабілізації ситуації в країни, розчарування частини еліт у перспективі повернення Криму;

-          невирішеність конфлікту на Донбасі, загроза відокремлення частини сходу України, що відтерміновує перспективи відновлення суверенітету України  над Кримом;

-          форсована мілітаризація Криму, перспективи розміщення ядерних озброєнь, що створює додаткові перепони для реінтеграції;

-          економічна невизначеність, ризики макроекономічної дестабілізації, неспроможність подолання корупції, що знижує мотивацію населення АРК до повернення до складу України;

-          збереження радянських традицій, відсутність упродовж багатьох років ефективної політики українізації обумовлює лояльність значної частини населення до російської влади і нового проекту облаштування Криму на пострадянських засадах. Радянський уклад, ЗМІ, російські інформаційні впливи є упізнаваними та усталеними у сприйнятті населенням півострова.

З огляду на слабкість державної політики та внутрішні проблеми України, сподівання на  швидку реінтеграцію Криму до складу України вбачаються нереалістичними.

На даний час вірогідними вбачаються наступні сценарії розвитку ситуації, які будуть розгортатися у найближчій перспективі, в залежності від політики України в Кримському питанні. Фактично, варіантів два: песимістичний (остаточна втрата Криму) та оптимістичний (особливі відносини).

I

«Песимістичний сценарій»

Реалізація песимістичного сценарію характеризуватиметься такими чинниками:

-          нездатність сформулювати політику та зберегти зв’язки з Кримом, слабкість українського політичного класу – провал політики реформ, сецесія частини Донбасу;

-          збільшення темпів асиміляції населення та переселення на українську територію незгодних, розрив елітарних зв’язків (бізнес, політикум, інтелігенція);

-          розрив економічних зв’язків з материковою частиною та вбудовування економіки Криму виключно у російську систему розподілу праці;

-          нарощування російського військового контингенту, мілітаризація та нуклеаризація півострова, що змінить соціально-демографічну структуру населення, структуру зайнятості, призведе до зміни ідеологічних та ментальних установок.

Сподівання на повернення Криму до складу України  внаслідок лише тиску міжнародного співтовариства на керівництво РФ, пасивність у формуванні «кримського порядку денного» свідчить про незрілість та інертність нинішньої української влади.  Збереження цих тенденцій збільшує вірогідність песимістичного сценарію аж до остаточної втрати Криму для України.

II

«Оптимістичний сценарій»

Реалізація оптимістичного сценарію вимагатиме від української влади наступних дій:

-          підтримання лояльного до України населення, відновлення комунікацій з його представниками;

-          здійснення тиску на владу Криму та керівництво РФ з метою забезпечення умов для збереження ідентичності національних, релігійних та соціокультурних меншин,дотримання їх прав та  створення надійних гарантій  для   розвитку;

-          спрощення процедури отримання-відновлення громадянства України для мешканців Криму, що змушені були у примусовому порядку отримати російське громадянство. Нерозповсюдження на цих осіб норм українського законодавства про невизнання подвійного громадянства (російське громадянство таких осіб вважатиметься нікчемним);

-          підтримка експорту українських товарів до Криму, створення сприятливих умов для бізнес-діяльності в Україні резидентів Криму, зокрема, користуючись лакунами російського законодавства;

-          задоволення соціальних та культурних потреб мешканців Криму (охорона здоров’я, освіта, книговидання, розгортання мережі ЗМІ для трансляції на Крим);

-          використання Україною юридичних процедур у міжнародних інстанціях (судах, комісіях, організаціях тощо) для отримання компенсацій  втрат від анексії. У тому числі, накладення штрафних санкцій за використання морських портів, повітряного простору, недотримання режимів (морське дно, шельфи, судноплавство) визначених міжнародним правом та українським законодавством на території, що  знаходиться під юрисдикцією України.  Ускладнення діяльності не українських резидентів у Криму; постійне відволікання коштів та часу на вирішення процедурних питань;

-          політико-дипломатична протидія мілітаризації та  нуклеаризації Криму, здійснення адекватних кроків « у відповідь» на зростаючі загрози.

Реалізація цих заходів дозволить Україні перехопити  лідерство у Кримському питанні. Для РФ має виникнути потреба у веденні діалогу з Україною щодо статусу півострова та вирішення всього комплексу політичних, соціально-економічних та гуманітарних проблем його розвитку. Проміжною метою України може стати досягнення «особливого» режиму відносин України з Кримом, без визнання його приналежності до РФ.

 

Додаток - Нормативно-правова база України, що регламентує статус Криму (окремим файлом).

 

Автор - А.Єрмолаєв

 

 

 


Блоги

Публікації

X
X

Партнери