Станом на вересень 2015 р. величина державного боргу досягла критичного рівня у 90% ВВП. Це стало наслідком декількох факторів: значного накопиченого боргу, що продовжує зростати, глибокого спаду ВВП, девальвації гривні, що спричинило курсову переоцінку валютної складової боргу. У результаті, уряд виявися неспроможним обслуговувати борги за рахунок державного бюджету, що обумовило об’єктивну необхідність у реструктуризації. Крім того, це вимога програми МВФ “Механізм розширеного фінансування” (боргова реструктуризація включена як складовий елемент програми).
 Враховуючи календар боргових виплат (який був складений до проведення реструктуризації), найбільш напруженим для системи державних фінансів мав би бути місяць грудень (2015 р.), коли виплати за євробондами мали скласти приблизно 65 млрд. грн. Всього виплати України, пов’язані з обслуговуванням державного боргу, у 2015 р. повинні були сягнути 20% ВВП (підрахунки МВФ).
 Україна попередньо погодила умови реструктуризації боргу та ухвалила необхідне законодавство. З 23 вересня 2015 р. Україна припинила виплату платежів за євробондами (500 млн.дол.). Проте така реструктуризація, ймовірно, не спричинить значну макроекономічну дестабілізацію. Оскільки в Україні вже фактично відбулися всі процеси, які, як правило, супроводжують дефолт – значна девальвація, відтік капіталу та закриття зовнішніх ринків запозичень.
 Уряд запровадив низку заходів для стабілізації ситуації. Зокрема, фінансова підтримка з боку міжнародних фінансових організацій та країн-партнерів, підтримка МВФ у переговорах з основними кредиторами, досягнення попередньої домовленості з основними кредиторами щодо реструктуризації зобов’язань.
 Угода про реструктуризацію передбачає списання Україні 20% основної суми боргу та пролонгацію виплат по боргах, що залишились, на 4 роки. Це зменшить навантаження на державну фінансову систему, допоможе стабілізувати валютний ринок, банківський сектор, а також інфляційні очікування тощо.
 Разом з тим в державі зберігаються деякі загрози для належного завершення процесу реструктуризації і державних фінансів в цілому. Все ще не проведено остаточне оформлення угоди, що включає голосування кредиторів за всіма випусками євробондів та перевипуск цінних паперів тощо (очікується у жовтні-листопаді 2015 р). На сьогодні сформувався пул кредиторів (переважно власники «коротких» бондів), які не погоджуються з умовами реструктуризації і вимагають їхнього перегляду (однак їхній вплив є обмеженим, оскільки вони є дрібними кредиторами). Частина з них вже визнали дефолт України і намагаються отримати страхові відшкодування за непогашеними євробондами. Також не виключені судові позови до України з боку інших кредиторів. Щоб зменшити тиск незадоволених компаній, Мінфін передбачив в угоді умову про виключення можливості крос-дефолту на випадок, якщо не зможуть домовитися з окремими власниками та перевипустити нові бонди.
 Іншим ризиком є позиція Росії, яка не має наміру погоджуватися з умовами реструктуризації (щодо боргу у 3 млрд дол.США, який Україна має виплатити 25 грудня 2015 р.). У цьому питанні Україна залежить від позиції МВФ, який має визначити статус боргу перед РФ - комерційний або державний. У випадку, якщо борг буде визнаний комерційним, невиплати по ньому ймовірно призведуть до судового позову з боку РФ до України. У випадку, якщо МВФ визнає борг державним, то Україна має або виплатити його або домовитися про реструктуризацію з РФ, невиплата такого боргу може негативно вплинути на співпрацю з МВФ.
  Загалом, за нашими оцінками, малоймовірним є серйозне загострення ситуації до кінця 2015 р. Серед чинників, що сприятимуть зниженню напруги на фінансових ринках – готовність близько 75% кредиторів до реструктуризації, а також підтримка з боку МВФ (експертна, політична та фінансова). Серед негативних факторів, що є наслідком боргової кризи – гальмування податкової реформи, пригнічення економічної та інвестиційної активності, соціальні проблеми.

Завантажити

Debt0710.pdf