29 березня 2016 директор Інституту Стратегічних Досліджень "Нова Україна" А.Єрмолаєв був гостем студіі каналу "112", та відповів на запитання журналістів. (Відеозапис інтервью можна подивитися тут).

На думку директора Інституту, немає сенсу створювати партії і формувати уряд, якщо в центрі стоїть питання не «що робити», а «кого призначити»? Адже коли ми пережили день критики уряду Яценюка, і це обговорювалося на численних ефірах, то всі звернули увагу не тільки на різкість критики, а й на її зміст. По суті, учасники коаліції говорили про необхідність навіть не корекції, а зміни курсу, перегляду навіть коаліційної угоди, яку вони ж підписували - тобто критикували самі себе.

«Але до чого все звелося? Ми три тижні обговорювали кандидатури прем'єрів, кожен з яких був або членом уряду, або пропонував лише невеликі зміни», зазначив А.Єрмолаєв.

До чого це все веде? У нас є шанс стати свідками появи партії влади, що складається з двох крил - «Народний фронт» і Блок Петра Порошенка. "Я не виключаю, що їм легше буде домовитися на двох. Зверніть увагу на їхню мову - коли вони обговорюють необхідні, але відсутні до створення коаліції голоси, вони говорять про «комплектацію». Лідер Народного Фронту Арсеній Яценюк опинився, таким чином, в безпрограшному становищі, і в програшному положенні в будь-якому з варіантів виявляється Петро Порошенко".

У країні фактично вже почалися бунти - на мітинги, поки що мирні, виходять вчителі, вчені, працівники сфери освіти. За два роки, прикриваючись війною, неоліберальними фантазіями, а не продуктивною, антикризовою політикою, у нас реально почала змінюватися економічна модель. Структурна реформа почалася, але без реформаторів, і ми зіткнулися з загрозою деіндустріалізації, через війну, через згортання реального сектора, через падіння доходів, через відсутність чіткої промислової політики, і одночасно ми перетворюємося в глобальну продовольчу фабрику. До речі кажучи, що б не говорив міністр фінансів і міністр економіки, скорочення фінансування середньої профтехосвіти, це удар по тим молодим людям, які виходять на ринок праці.

Подивіться, хто став головним політичним спонсором нинішньої влади. Зовсім недавно всі дізналися список «Форбс» «10 олігархів країни». Більшість із них раніше були промисловці. Але хто є олігархами зараз? Торговці, фінансисти, посередники, тіньовики. Змінюється настрій пануючих сил. Скільки б ми не говорили про необхідність професіоналів у владі, цього немає, бо ніколи владу так просто не віддають. Владу можуть «комплектувати», тобто взяти на зарплату, у них навіть мова торговців ... Варіантів стійкої коаліції в парламенті немає і бути не може.

Свою гру зараз намагається зіграти «Батьківщина», але епоха успіху «Батьківщини» пройшла. Ми спостерігаємо захід «Батьківщини».
«Більшість партій, які перебувають у Верховній Раді, не є партіями, а рішення у них або корпоративні, або сектантські. Зверніть увагу на рішення БПП по Фірсову і Томенко - це рішення секти. Це політична секта. З цього починається криза і цього політичного проекту - рішення приймаються кулуарно, панує принцип «свій - чужий» ... Парадокс, але людину, на яку повинні були зробити ставку, Е.Фірсова, позбавили мандата, не кажучи вже про Томенко, який став частиною історії демократичного руху в нашій країні. Від цієї ситуації програє президент, і виграє нинішній прем'єр Яценюк».

Відносно відставки генпрокурора Шокіна, А. Єрмолаєв сказав, що "весь цей вузол навколо відставки вказує на парадоксальність, суперечливість і обмеженість української політики, де навіть в прокуратурі інтриги нагадують чвари в комуналці 1920-х років. Відставка Сакварелідзе може стати початком великих проблем всього нинішнього революційно-корупційного політичного режиму. Постраждає не одна людина, постраждає багато, в тому числі і самих високопоставлених".

Проблема ще й у тому, що в Україні не вироблена не те, що стратегія, але хоча б «бачення» того, як вести країну в умовах кризи Європи, кризи європейських інститутів, особливо з огляду на те, що сталося в Брюсселі. Ми до сих пір розглядаємо європейський вибір як вибір стабільного, що очікує нас, благополучного Євросоюзу, і не готові до того, що Євросоюз в найближчі роки може змінюватися на очах, стати більш егоїстичним, навіть більш агресивним, більш скупим, вже не кажучи про те, що він може трансформуватися.

Коли наші дипломати з розумним виглядом декларують свою прихильність до європейських цінностей, а потім відбувається те, що сталося в прокуратурі, в коаліції, в економіці, вже не кажучи про крадіжки на війні, це є одна з причин розчарування в нас наших європейських партнерів . «Ми не вміємо жити так, як говоримо», зазначив А.Єрмолаєв.