22 вересня в Університеті им. Шевченка відбулася презентація книги «Единбургський погляд на історію демократії- від давніх часів до майбутніх можливостей», переклад та видання якої є спільним проектом Інституту стратегічних досліджень та видавництва «Фоліо». В презентації прийняли участь директор Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна» А.Єрмолаєв, головний радник Інституту В.Щербина, д.ф.н. Михайло Мінаков, викладачі та студенти університету.

В своєму виступі директор Інституту, Андрій Єрмолаєв вказав на те, що проект цього видання є некомерційним, і висловив сподівання, що у майбутньому його вдасться продовжити, видавши книгу більшим накладом. Характерна риса «Единбургського погляду на історію демократії» це поєднання історизму та порівняльності, однак це можна розглядати і як практичну реабілітацію ідеї паралельності розумів, коли різні суспільства, маючи специфіку культурних кодів, економічної організації, знаходять власні моделі соціальної самоорганізації. Хоча в книзі практично не розглянуто демократичні практики в радянському суспільстві, однак вони існували, оскільки було і місцеве самоврядування, і вплив громадських організацій на прийняття рішень. Сьогодні в Україні домінує західно-утопічний погляд на демократію, однак на протязі 20-го сторічя ми теж мали демократичний досвід та досвід самоорганізації. З розпадом радянської імперії всі процеси в суспільстві прискорилися, причому майже одночасно йдуть як революційні, так і еволюційні зміни. Сьогодні Україна проходить через третю хвилю змін, коли знову виникають «прокляті питання» - питання інституту приватної власності, питання самоврядування в широкому сенсі та інші. Західна ідеологія та спроби прямого перенесення західного досвіду в Україну не принесли бажаних результатів, тому питання створення незалежних демократичних інституцій залишається відкритим – і це виклик для політологів, соціологів та філософів.

Михайло Мінаков звернув увагу на те, що демократію треба сприймати, як це і роблять автори книги, як практику, як те, що відбувається щодня. Виявляється, що немає містики культури, і, як це і доводять автори, цо демократія є спільним досвідом інколи дуже різних суспільств. Це є універсальний досвід, і він стосується як примітивних суспільств, так і класичних, і модерних. Навіть ранньомодерна демократія в Європі використовувала дуже давній досвід. Водночас, при всіх своїх перевагах книга має і суттєву «білу пляму» - в ній не розглянуто досвід колишнього Радянського Союзу. Невже ми, 300 мільйонів людей зі східної Європи не маємо досвіду демократичних практик та спроб створення демократичних інституцій? Втім, знайомство з цією книгою дає знання про універсальний досвід  та готує нас до різних сучасних форм демократії, та форм майбутніх. «Демократія нам притаманна так само, як американцям, німцям, чи китайцям. І я сподіваюся, що і чинне покоління політиків, і нові покоління зможуть використати ідеї та практики з цієї книги для того, щоб Україна могла стати місцем, якому притаманна толерантність та демократія».

В своєму виступі Віктор Щербина вказав на цінність цієї книги для студентів, оскільки вона дає важливі базові знання. Автори «Единбургського погляду» значно розширюють дискурс демократії, дивлячись на демократії як на універсальну ідею, яка притаманна різним суспільствам. Це виводить за рамки поширеного колоніально-постколоніального дискурсу, в якому є демократичні та розвинуті країни центру, та недемократичні колоніальні країни. Книга розкриває демократичні практики в тих країнах, які досі не вважалися демократичними, наприклад, в давньому Китаї. Книга розкриває й те, що демократичний процес має бути процесом діалогу, і цей діалог є одним із проявів демократичної системи. Однак ця діалогічність не має бути простою балаканиною, вона має спиратися на повагу та бажання знайти прийнятні рішення. «Нам необхідно демократизувати сам дискурс демократії, щоб він не зводився лише до однієї моделі», наголосив В.Щербина.